UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТравестіювання жанрових канонів в українській мелодрамі кінця XIX – початку ХХ століть (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2250
Скачало207
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Травестіювання жанрових канонів в українській мелодрамі кінця XIX –

початку ХХ століть

 

 

Будь-який літературний жанр, згідно з концепцією Г.-Р. Яусса, створює

“горизонт очікування”. Діахронічний підхід до вивчення того чи іншого

жанру передбачає виявлення структурної домінанти, сталість якої

перевіряється здатністю певного тексту до модифікації внаслідок уведення

стороннього (чужорідного) сюжету у відповідні моделі [13, с. 103]. У

зв’язку з цим дослідник висуває ідею “ієрархії жанрів”, чергування яких

здійснюється як постійна репродукція, запозичення сюжетів та функцій

інших жанрів [13, с. 115]. Безперечно продуктивним є віднайдення

міжжанрових зв’язків, які демонструють синхронний зріз літературної

системи доби, що і зумовлює відповідне відсунення “горизонту

очікування”, несподівані трансформації звичайних сюжетних і структурних

схем.

 

Помітні зміни відбуваються на зламі XIX – початку ХХ століть і з такими

популярними в українській драматургії жанрами, як мелодрама, комічна

опера, водевіль. Явище родо-жанрової дифузії впливає на літературний

текст набагато швидше, ніж на доволі-таки консервативну глядацьку

рецепцію.

 

Естетика мелодрами виявилася надзвичайно принадною до проникнення в інші

(у традиційному розумінні “вищі”) жанри літератури – трагедію,

психологічну драму, романтичну повість, нарешті, призвела до зрощення з

цими жанрами. Невипадково С. Фрейліх назвав мелодраму “провокатором

високих жанрів” [11, с. 329]. Здатність мелодрами до трансформації

зумовлена її подвійною природою: з одного боку, консервативністю

фабульно-композиційних прийомів, амплуа дійових осіб, мовленнєвих

засобів драматичної дії, а з іншого – здатністю абсорбувати чужі”

тексти, ламати жанрові стереотипи. За влучним спостереженням

С. Балухатого, “мелодрама належить до сталих драматичних форм з чітко

означеним засадничим естетичним принципом, з “чистими” драматичними

елементами та їх відкритою грою, окресленою художньо ефективною

координацією композиційних прийомів” [1, с. 30]. Ця сталість генетично

походить від сюжетної основи казки – міфу. Водночас технічна

оздобленість мелодрами тяжіє до художніх прийомів попередників містерії

– релігійної легенди, міраклю, мораліте [4, с. 70]. Звідти, мабуть,

емоційна та моралізаторська “телеологія” мелодрами [1, с. 30, 40].

Водночас дослідники помітили варіативність як засадничу особливість тієї

драматичної форми, яка “прищеплювалась” до актуальних культурних текстів

доби. Наприкінці XVIII століття мелодрама наповнювалась змістом

міщанської драми, згодом – колоритом романтичної драми, натуралізмом

соціально-побутової драми. У ХХ столітті “мелодрама кореспондує з

символічними гротесками, з експресіоністською та політичною драмою…” [4,

с. 72].

 

На зламі XIX – початку ХХ століть виявилась тяга мелодрами до

травестіювання жанрових канонів, власне, до внутрішньої полеміки із

усталеними жанровими стереотипами, кліше, нарешті, до пародіювання своєї

жанрової природи, точніше, загальноприйнятих уявлень про неї. До того ж

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ