UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКонтрапункт як принцип поліфонії в оповідному дискурсі музичного роману (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1705
Скачало238
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Контрапункт як принцип поліфонії в оповідному дискурсі музичного роману

 

 

Жанрова природа роману є синтетичною. Яскраве свідчення цього – музичний

роман, який органічно увібрав у себе специфічні художні прийоми та форми

музики. Музична основа такого роману виявляється не лише на рівні

проблематики, жанрової своєрідності, структури тексту, а й оповідного

дискурсу. У цьому сенсі музичний роман є прикладом поліфонічного роману,

за визначенням М. Бахтіна, чи симультанного роману (термін Г. Броха),

тобто роману-акорду.

 

Характеризуючи жанрову специфіку сучасного роману, М. Бахтін виділяє як

її домінанту відчуження індивіда від світопорядку. І герої, і сам автор

почуваються неукоріненими в світі, віддаленими від начал стійкості та

стабільності. Роман, отже, фіксує розпад епічної цілісності людини.

“Роман має ,– пише вчений, – нову, специфічну проблемність; для нього

характерне вічне переосмислення – переоцінка”. У цьому жанрі “реальність

стає світом, де першого слова (ідеального начала) немає, а останнє ще не

сказане”. Роман стає вираженням скептичного світогляду, який мислиться

як кризовий і водночас має перспективу. Роман, стверджує М. Бахтін,

готує нову, складнішу цілісність людини “на вищому ступені... розвитку”

[7, с. 366]. Ця нова складна цілісність виявляється особливо чітко саме

в музичному романі, у якому, завдяки його музичному збагаченню, оповідні

голоси діалогізуються і в результаті відбувається трансформація

словесних смислів у деякі надсловесні, привідкриваються відтінки смислу,

наділеного певною сакральністю. Поняття оповідного голосу відіграє в цій

категорії романів, побудованих на поліфонії голосів, часто зовсім

відмінних один від одного, але водночас поставлених у певні

взаємовідносини, особливу роль. “Не аналіз свідомості у формі цілісного

і єдиного я, а аналіз саме взаємодії багатьох свідомостей, не багатьох

людей у світлі однієї свідомості, а саме багатьох рівноправних і

повноцінних свідомостей, – стверджує М. Бахтін. – Несамодостатність

існування однієї свідомості. Я знаю себе і стаю самим собою, лише

розкриваючи себе для іншого, через іншого і з допомогою іншого.

Найважливіші акти, які конституюють свідомість, визначаються ставленням

до іншої свідомості (до ти). “Не те, що відбувається всередині, а те, що

відбувається на межі своєї і чужої свідомості, на порозі” [2, с. 311].

 

Поліфонічним романом М. Бахтін вважає романну структуру, яка

відмовляється від монологічного принципу. У монологічному романі

самотньо звучить голос оповідача, навіть якщо там є ще багато інших,

часто гармонізованих голосів; точка зору постає як принцип композиції.

Отже, робить висновок П. Рікер, “дивовижна своєрідність поліфонічного

роману відзначається революцією в концепції оповідача і оповідного

голосу, як і в концепції персонажа. Справді, діалогічні відносини між

персонажами повністю охоплюють собою і відносини між оповідачем і його

персонажами. Єдина аукторіальна свідомість зникає, а її місце займає

оповідач, який розмовляє зі своїми персонажами і сам стає множинністю

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ