UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНа шляху до модернізму (Іван Франко в пошуках нової комунікації) (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось9253
Скачало482
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

На шляху до модернізму (Іван Франко в пошуках нової комунікації)

 

 

Найновіші літературознавчі дослідження, які розглядають важливі проблеми

українського модернізму, закріплюють виразну опозицію між творчістю

Івана Франка та естетикою цього літературного напряму. Так, Я.Поліщук у

своїй монографії стверджує: “Науковий реалізм”, принципам якого слідував

І.Франко у творчості, перешкодив йому в оцінці молодого свідомого

українства (йдеться про полеміку з “Молодою Музою”. – М.Л.)”, над ним

“тяжіла важка спадщина цілої епохи народницької ідеології та філософії

мистецтва” [17, с. 284, 285]. С.Павличко заходить ще далі: “В тих

аргументах, якими Франко послужився при розгромі “Молодої Музи”, в

черговий раз виявився його антимодернізм” [16, с. 128], а “інтерес до

Франка й певне звеличення Франка-поета є так само формою критики

модернізму та його канонів першої декади століття” [16, с. 192]. Про

Франка-модерніста (декадента) говориться хіба що у зв’язку з його

ліричною драмою “Зів’яле листя” [5], з новелою “Сойчине крило” [4].

Ю.Тарнавський, назвавши письменника категоричним суспільником, зазначив,

проте, що “його збірка “Зів’яле листя” (1896) носить на собі сліди

декадансу, одначе до модернізму її зарахувати не можна, радше до

європеїзму, і то неяскравого, оскільки в нім наявні й традиціоналістичні

впливи” [19, с. 5]. “Треба також пам’ятати, –резюмує Б.Рубчак, – що шлях

на Україну заступали символізмові (читай: модернізмові. – М.Л.)

будь-що-будь велетні”, а саме М.Грушевський, С.Єфремов та І.Франко [18,

с. 31], який, однак, зазнавав “досить спорадичних проявів” цієї течії

[18, с. 33]. Ще одна дослідниця стверджує: “І.Франко, всупереч власному

послідовно негативному ставленню до декадансу та символізму, порушує у

своїй збірці “Зів’яле листя” проблеми саме модерністської літератури:

послаблюючи раціоналістичний підхід, обмежує виключно комунікативну

функцію слова, досягає його емотивного впливу, виражає переважно

декадентське почуття марноти та беззмістовності людської екзистенції,

проявляючи певну амбівалентність стосовно основних питань філософії” [6,

с. 232]. Більш поблажливим виявився В.Мельник: “Зародження

модерністського типу мислення спостерігається у творчості І.Франка, Лесі

Українки, але, очевидно, зрушення постало на межі століть, коли у

молодої генерації українських письменників визрів протест проти

стереотипів народницького побутописання” [12, с. 106].

 

Назагал, Франкова творчість перебуває поза межами літературознавчого

модерністського протоканону. Причини? Назвемо, мабуть, найважливішу:

дослідники зосереджують увагу насамперед на присудах, висновках,

судженнях, маніфестах (наукових чи поетичних) самого Франка. Полеміка

поета з “Молодою Музою”, відповідь В.Щуратові (не “декадент”, а “син

народу”), власне визнання “застарілості” поетичної техніки (його

“Хлопська комісія” “стара” в порівнянні зі “Злодієм” В.Стефаника), що

спричинилося до створення ідеологеми, – ось хоча б кілька чинників, які

дали літературознавцям змогу поставити Франка в опозицію до модернізму.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ