UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПрізвищеві назви на -ськ(ий) у волинян 14-15 ст. (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1897
Скачало220
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Прізвищеві назви на -ськ(ий) у волинян 14-15 ст.

 

На сучасному етапі українська історична антропонімія має значні

здобутки у вивченні антропонімних систем окремих етнічних теренів.

Водночас деякі регіони ще потребують окремої уваги ономастів. Серед них

Волинь 14-16ст., географічне розташування, особливості внутрішнього

устрою і соціальна структура якої протягом зазначеного періоду

визначають специфіку антропонімікону даної землі. Зазначимо, що онімний

матеріал Волині уже був предметом зацікавлень М.Худаша, Р.Керсти,

М.Демчук, О.Неділько, І.Єфименко та ін., однак спеціально в діахронному

розрізі не досліджуваний.

 

Для української антропонімії вказаного періоду визначення особи за її

власним іменем було давно пройденим етапом [Худаш 1977 : 93]. Пам’ятки

14-15 ст. засвідчують, що двослівні антропонімні формули (далі АФ)

кількісно переважають однослівні. Незначний відсоток становлять також

тричленні іменування (У Гр. 14 ст. – 6%, 15 ст. – 6,4%). Однією з

найпродуктивніших моделей двокомпонентного іменування було поєднання

власного особового імені з топоантропонімом, а трикомпонентного

іменування – особового імені, патроніма і топоантропоніма. Семантичний

зміст останнього ідентифікує особу за географічною ознакою, за назвою

маєтку, за місцем походження, за найменуванням місцевості, в якій

проживала або з якої прибула особа. Відтопонімні прізвищеві назви (далі

ПН) функціонують у двох варіантах: 1) субстантивному, який міг виступати

в синтетичній або аналітичній (описовій) формі; 2) ад’єктивному,

морфологічним виразом якого є ад’єктоніми (відтопонімні прикметники) на

-ьск(ий)<*?sk.

 

Ідентифікація особи з допомогою відтопонімного означення відома усім

слов’янам і пов’язана з формуванням приватної власності. Проте в кожного

слов’янського народу дані антропоніми різняться морфологічним

вираженням, ступенем уживання та специфікою побутування. Російській і

білоруській мовам відомі субстантивні та ад’єктивні відтопонімні ПН,

проте, як і в українській мові, уживання форм на -ьск(ий) у білорусів та

росіян у 10-13 ст. строго регулювалось соціальною належністю

поіменованого і утворювалось від назви уділу чи маєтку князя. Ця

обмеженість збереглася в російській мові і у 16-17 ст., у той час як з

17 ст. їх кількість у білоруських джерелах різко зростає внаслідок

зменшення патронімів на -ич, що зумовлено впливом польської мови

[Медвідь-Пахомова 1999 : 117, 157]. АФ особове ім’я + відтопонімне

означення є визначальною рисою західнослов’янської антропонімії,

оскільки на теренах Польщі, Чехії значно раніше усталилось спадкове

право на землю, що пояснює актуальність топоантропонімної ідентифікації

особи [Там само : 71]. Зокрема, польські пам’ятки фіксують аналітичні та

синтетичні відтопонімні ПН, однак вже з другої половини 14 ст.

простежується зростання кількості відад’єктонімних форм на -ski/-cki, а

з 15ст. вони стають найпродуктивнішим способом ідентифікації поляків.

Для південних слов’ян іменування особи за допомогою топоантропоніма на

-ьск(ий) не характерно, що пов’язано із колективним принципом володіння

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ