UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПроблеми журналістської етики в сучасних засобах масової інформації (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4280
Скачало301
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Проблеми журналістської етики в сучасних засобах масової інформації

 

Така проблема справді існує і в практичному, і в теоретичному сенсі. На

доказ подамо фрагменти з редакційного матеріалу в рубриці “Реалії”

газети “Буковина”: “Непросте і, що приховувати, небезпечне ремесло

вибрали ми для себе. Особливо гостро відчувається це в останні роки,

коли майже всі критичні виступи газети “герої” сприймають з хворобливою

образою. Навіть коли журналіст довів незаперечну істину, підкріплену

свідченням авторитетних людей, ображені підключають “дахи” – сановитих

захисників чи просто бандитів, які тиснуть на кореспондента або й

редактора, щоб з'явилося спростування “на тому ж місці і в тому ж

обсязі”. У противному випадку позивають до суду чи елементарно…б’ють”.

[…] “Ось, приміром, “Буковину” позиває невеличке товариство (з обмеженою

відповідальністю), керівника якого обурило, що журналіст його відповіді

на запитання акціонерів зображав словами “зігнорував”, “пропустив повз

вуха”. Це, бачте, негативно позначилося на “честі й гідності”

[“Буковина”, 4 червня 2004 р.]. От уже воістину “дзеркало”, на яке

ображаються (Джейм Дікін).

 

А на суді виявляється, що вагомих доказів позивач не має, а

“відшкодовувань” дуже хоче. Тоді, за чинним законодавством, публікацію

посилають на “стилістичну експертизу”, напр., у вищий навчальний заклад,

де є спеціалісти в галузі значення слова і тексту. Позивача, як правило,

висновок таких спеціалістів не влаштовує, і він починає “тиснути” на

інші “педалі”.

 

Як бачимо, у цьому відрізку нашого тексту є низка слів, що їх треба було

взяти в лапки або через стилістичний дисонанс, або через невідповідність

тону, точніше, з метою надання слову чи словам такої невідповідності.

 

Поняття “стилістична експертиза” не нове у юридичній практиці, але якщо

раніше її проводили тільки працівники юстиції, то нині її доручають і

філологам різних рангів, а їх висновки для войовничо налаштованого

позивача не мають належного “авторитету”, через що судовий процес

перетворюється в пекельні кола для друкованого засобу інформації і часом

приводить до його фінансового банкрутства. Лозунг “Будьмо взаємно

ввічливими!” набуває, як бачимо, правового забарвлення, бо нехтування

його (чи й ним) є не лише відступом від моральних норм спілкування, а й

підставою для “з’ясування стосунків”.

 

Такий публіцистичний початок висвітлення проблеми пояснюється її

практичною актуальністю: в сучасному суспільстві етика й етикет

мовленнєвого спілкування хоч і мають величезне методичне забезпечення

для оволодіння ними (десятки посібників вийшли лише в Україні за

останні роки!), але не стали предметом вивчення. Власне, сьогодні мало

хто (у т.ч. працівники ЗМІ) живе і працює зі знанням змісту тез: “сила

слова”, “скільки важить слово”, “заговори, щоб я тебе побачив”, “слова

не повернути” і т.д. Сьогодні демократію спілкування ототожнюють зі

“словократією”, тобто вседозволеністю у межах індивідуального мовлення.

Якщо таке ставлення до мовних норм, у т.ч. етичних, має людина, що

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ