Реферат на тему:
Подяка як елемент етикету наукового тексту
Останнім часом в українському мовознавстві з’явилася низка досліджень
мовленнєвого етикету на матеріалі загальнонародної мови, художніх,
епістолярних й офіційно-ділових текстів [Миронюк 1987; 1993; Білоус
1989; 1992; Панько 1992; Ленець 1989; Коваль 1993; Корніяка 1995; Богдан
1998; Радевич-Винницький 2001 та ін.]. Проте, на думку лінгвістів,
етикет є важливою складовою й наукової мови [Богдан 1998:432; Ільченко
2002:69]. „Етикет наукового дискурсу – це текстова категорія модусу
тексту, що відбиває інтерперсональні відносини ввічливості та
виражається з допомогою низки мовних засобів” [Ільченко 2002:250]. На
особливість функціонування окремих етикетних висловів у деяких формах
наукового спілкування й потребу вивчення цієї проблеми звертає увагу
С.Богдан [Богдан1998:433-437], однак етикетизація [Почепцов1980:98]
україномовного наукового тексту ще не стала об’єктом спеціального
розгляду. Хоча комплексне дослідження вербальних і невербальних знаків
категорії ввічливості як основного засобу вияву етикету в науковому
дискурсі (усному й писемному) виглядає доволі злободенним, оскільки це
дало б змогу не тільки визначити їхню жанрово-стильову зумовленість, але
й національно-культурні риси, про що свідчать результати подібних студій
на матеріалі англо-американських наукових текстів [Ільченко 2002]. На
думку цього автора,
„у науковій прозі ввічливість набуває специфічного вираження, це явище –
комплексне, структурно складне, часто виходить поза межі лише одного
висловлювання та може стосуватися послідовності мовленнєвих актів”
[Ільченко 2002:81].
Одним із виявів увічливості писемного спілкування є увага до праць
попередників і повага до читача.. У наукових текстах ця максима
реалізується за допомогою різних прийомів і засобів: цитування,
покликів, оцінок тощо. Особливо яскраво вона експлікується у висловах
подяки.
Предметом нашого аналізу є структурно-функційні й семантичні особливості
висловлення подяки в статтях, опублікованих у „Журналі фізичних
досліджень” протягом 1997-2004рр.
Як засіб етикетизації україномовного наукового спілкування подяку
вважають факультативним компонентом, уживаним „лише в обмежених
ситуаціях усного спілкування” і дуже рідко в наукових статтях [Богдан
1998:434]. У лінгвістичній літературі побутує думка, що традиція
складання подяки є усталеним виявом увічливості в англо-американському
науковому дискурсі, а формування подібної тенденції в українському
науковому мовленні, зокрема в його писемній формі, відбувається значною
мірою саме під його впливом [Ільченко 2002:231].
В аналізованих текстах указаного періоду подяки здебільшого виокремлено
в нумеровані або ненумеровані розділи статей, які так і названо
„Подяка(и)”, що відповідно структурує наукову працю й водночас привертає
увагу читача до змісту виділеної частини. Зрідка вони є завершальним
абзацом останнього розділу статті („Підсумки”, „Заключні зауваження”,
”Висновки” тощо), про що інформують спеціальні конструкції на
закінчення, на завершення : На закінчення автор висловлює подяку… .
Переважна більшість висловів подяки має експліцитний характер завдяки
стрижневим перформативам подякувати, подяка, вдячність, вдячний, які
різною мірою інтенсифікують значення подяки. Як правило, такі подяки
мають усталену форму і складаються з двох частин: ілокутивної – власне
подяки – і пропозитивної – за що її висловлено. Наприклад: Автори
висловлюють вдячність… за участь у дискусії й обговоренні результатів;
Автор висловлює подяку…за допомогу в проведенні експерименту; Автори
вдячні…за ідею…; Автори висловлюють вдячність…за надання результатів для
елементарних діаграм для чистої води; Автор висловлює подяку…за допомогу
в числових розрахунках; Висловлюю подяку… за увагу до роботи та її
обговорення тощо. Зрідка прагматичне значення вдячностї, виражене в
ілокутивній частині, посилюють емоційно-експресивні номінації: щиру,
глибоку та їхні похідні.: Автор висловлює глибоку подяку; Автор щиро
вдячний та ін. Вишукано-ввічливою є подяка, витримана у високій
тональності етикетного спілкування, емоційний контекст якої створюють
спеціальні лексеми: Уважаємо за приємний обов’язок подякувати… .
Морфологічною особливістю писемної форми наукового спілкування є
висловлення подяки від третьої особи однини чи множини (якщо авторами
статті є кілька осіб) і лише в поодиноких випадках – від першої особи
однини, однак особове значення в цьому разі виражене граматично –
дієслівною формою, а не займенником, що пояснюється максимою скромності
автора.
?
?
Ue
TH
a
0
R
X
B допомогу при обговоренні постановки завдання; Автори висловлюють
подяку …за критичні зауваження та стимулюючі поради; Автор висловлює
глибоку подяку… за люб’язно надані результати спостережень…тощо. Як
правило, такі оцінки мають утилітарний (корисний, стимулюючий тощо) або
ж емоційно-кваліфікативний (неоціненний) характер і виражені
прикметниками відповідної семантики. Інколи оцінка є імпліцитною і має
виразно нестандартний (з наближенням до компліментарного) характер:
Спілкування з професором…не тільки допомагало з’ясувати властивості
фрактальних об’єктів, але також слугувало джерелом натхнення. Праці з
дробових похідних, які люб’язно надіслав професор…, сприяли нашому
розумінню їхньої природи при описі аномальної дифузії.
Структурно-змістовою особливістю подячного тексту в науковому дискурсі
є інформація про фінансову підтримку проведеного дослідження, яка
завершує текст подяки або передує їй. Наприклад: Дослідження
профінансовані з держбюджетних тем Фк-107Б та Фк-29Б; Робота виконана за
фінансової підтримки Фонду фундаментальних досліджень Міністерства
України у справах науки, технології і промислової політики, проект №
2.04/171; Робота виконана в межах проекту ДКНТ України „Структура”;
Робота підтримана Державним фондом фундаментальних досліджень, проект №
02.07/0033, за що автори висловлюють свою вдячність.
Подяки в аналізованих текстах, як правило, персоналізовані. Причому
йменування тих, кому її висловлюють, має різний ступінь етикетизації:
найменший, коли вказано лише прізвище з ініціалами, найвищий, якщо
названо наукові ступені та звання, посади адресатів. Порівн.: Автори
висловлюють подяку І.В.Стасюкові… і Автор виносить щиру подяку проф.
І.В.Стасюкові…. У поодиноких випадках адресатами подяк є групи людей без
зазначення прізвищ (співробітники наукових установ чи лабораторій,
ґрантодавці) або наукові інституції. Наприклад: Автори висловлюють
подяку…співробітникам відділу квантової статистики ІФКС НАН України;
Автори висловлюють подяку ґрантодавцям; Автор висловлює вдячність за
гостинність університету міста Саутгемптон, Королівському Науковому
товариству Великої Британії за фінансову підтримку.
Висловлення вдячності в наукових текстах подекуди має імпліцитний
характер. Так, у виокремленому розділі „Подяки” або наприкінці
завершальних розділів, наприклад „Висновків”, може бути лише вказано
(без відповідних перформативів-подяк), за підтримки яких ґрантів або
фундацій виконане те чи інше дослідження. Наприклад: Ця робота була
частково підтримана ґрантом міжнародної Сорівської програми підтримки
освіти в галузі точних наук (ISSEP) Міжнародного фонду „Відродження”,
ґрант № APU 062083; Ця робота була підтримана Державним фондом
фундаментальних досліджень (шифр 2.4/974) і Комплексною науковою
програмою „Речовини і матеріали”(тема 97016) тощо. Така інформація є
одним із виявів вдячності за підтримку автора в його науковій праці,
свідченням дотримання наукової етики.
Таким чином, аналіз матеріалу показує, що подяка в наукових писемних
текстах з ділянки фізики втрачає ознаки факультативності й виступає
одним із важливих структурних засобів етикетизації україномовного
наукового тексту. Порівняно із загальнонародною мовою в науковому
дискурсі вона має свої лексико-семантичні особливості.
Література
Білоус М.П. Мовленнєвий етикет українського народу // Мова і духовність
нації: Тези доп.регіон. наук.-практ. конф Львів, 1989. С.98-99.
Білоус М.П. Український мовленнєвий етикет // Мова і духовність нації.
К. НМК ВО, 1992. С.164-199.
Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. К., 1998.
475с..
Ільченко О.М. Етикет англомовного наукового дискурсу. К., 2002. 287с.
Коваль А.П. Ділове спілкування. К.:Либідь,1995. С.7-16; 47-52.
Корніяка О. Мистецтво ґречності: Чи вміємо ми себе поводити?
К.:Либідь,1995. 95с.
Ленець К.В. „Друже мій єдиний”: Початкова формула-звертання в листах
Т.Шевченка // Культура слова. К.,1989. Вип.37. С38.
Миронюк О.М. “Доброго вам здоров’я!”// Укр.мова і літ. в шк. 1987. №6.
С.65-67.
Миронюк О.М. Історія граматичних засобів вираження ввічливості в
українській мові // Мовознавство. 1993. №2. С.79-82.
Панько Т.І. Мовленнєвий етикет // Мова і нація в естетичній концепції
І.Франка. Львів, 1992. С.178-188.
Почепцов О.Г. Семантический анализ этикетизации общения // Семантика и
представление знаний. Труды по искусственному интеллекту. Вып.ІІ. Тарту.
1980. С.98-108.
Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. Львів, 2001. 223с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
