Реферат на тему:
Функціонування складених прийменників у тексті
Розробка лінгвістичного забезпечення (ЛЗ) систем автоматичної обробки
текстової інформації (АОТ) передбачає попередній всебічний і
глибокийалгоритмічний опис мовних одиниць з погляду функціонування їх у
мовленні. При цьому не залишаються поза увагою розробників ЛЗ і класи
службових частин мови, таких як сполучник та прийменник, які в тексті
відіграють роль формальних засобів організації синтаксичних зв’язків, а
також, займаючи певну позицію в реченні, беруть участь в організації
ремо-тематичних зв’язків між комунікативними складовими на рівні
надфразових єдностей [Ляпон 1986].
Об’єктом дослідження обрано усталені прийменникові комплекси, що
складаються з одного чи двох прийменників та форми повнозначного слова і
виконують функцію прийменника. Саме ця група прийменників й викликає
найбільше труднощів у системах АОТ.
Прийменник належить до найбільш вживаних граматичних класів у тексті і
через своє категоріальне значення є одним з основних носіїв релятивної
інформації в ньому. Через ці властивості прийменників більшість систем
машинного перекладу виділяє їх аналіз та переклад в окремі блоки. В
алгоритмах автоматичного синтаксичного аналізу (АСА) при визначенні
поверхневої синтаксичної структури речення у графі залежностей
прийменнику поряд з іншими повнозначнимим частинами мови відводиться
окрема вершина і вказується, по-перше, відмінкова форма, у керуванні
якою бере участь прийменник (до неї підводиться стрілка від
прийменника), а також слово, від якого залежить прийменниково-відмінкове
сполученння (у графі стрілка підводиться від головного слова до
прийменника). Через залежну відмінкову форму в тексті відбувається
конкретизація категоріального значення прийменника – уточнюється
характер вираженого ним відношення. Останнє використовується як
семантична ознака для пошуку головного слова в прийменниковій зоні
зв’язків (ПЗЗ). Особливі труднощі при визначенні ПЗЗ викликані,
по-перше, багатозначністю усіх первинних прийменників. По-друге, через
граматичну омонімію вторинних відприслівникових (близько, навколо,
назустріч) і відіменних (шляхом, протягом) прийменників виникає
необхідність розробки спеціальних алгоритмічних правил контекстного
аналізу для усунення цієї багатозначності. І нарешті, неусталений
характер прийменникових новоутворень – складених прийменників (СП)
створює найбільшу перешкоду при АОТ. На етапі АСА їх потрібно відрізнити
від синтаксичних конструкцій прийменник + повнозначне слово, об’єднавши
в одну вершину з кодом прийменник. У процесі автоматичної обробки
інформації ідентифікація СП здійснюється після автоматичного
морфологічного аналізу, для якого формальною вихідною одиницею служить
окреме слово, тобто графемний ланцюжок між пробілами.
При машинному перекладі пошук перекладних еквівалентів для СП
здійснюється за іншими принципами, ніж для сполучень прийменника з
залежною відмінковою формою. Пор.: Ткачук стоїть на чолі фірми – Tkachuk
is in the head of this firm; На чолі Ткачука з’явилися глибокі зморшки.
– Deep wrinkles have appeared on the forehead of Tkachuk.
У прийменникових сполученнях, що одержують статус прийменника,
повнозначні слова в поєднанні з конкретними прийменниками повністю або
значною мірою втрачають свої лексичні, парадигматичні, синтаксичні
зв’язки з відповідними їм лексико-граматичними класами, перебираючи на
себе категоріальне значення прийменника, конкретизуючи, уточнюючи його.
При цьому ці прийменникові комплекси характеризуються, як правило,
однозначністю щодо відмінка залежної від них форми, а також свого
власного лексичного значення як прийменника. Так, прийменникове
сполучення за допомогою у функції прийменника вимагає після себе
родового відмінка і в тексті виражає інструментальні відношення. Тобто
із потенційних можливостей прийменника за брати участь у керуванні
знахідним, родовим, орудним відмінками вибирається родовий відмінок
залежної форми, а серед переліку типів відношень, які цей прийменник
може виражати в тексті (просторові, часові, причинові, способу дії,
мети, кількісні, об’єктні), – інструментальні відношення, що входять до
обставинних способу дії.
Надбання службової функції прийменниковими сполученнями – явище
мовленнєве. Її актуалізація відбувається в певних контекстах. Про це
свідчить і той факт, що жоден із словників не подає складений прийменник
як реєстрову одиницю. Виняток становлять незважаючи на, невважаючи на,
стосовно до (наприклад, в 11-томному тлумачному „Словнику української
мови” [СУМ 1970-1980] ліва частина словникової статті першого з
наведених СП має такий вигляд: незважа(ючи, прийм., із знах. в., у спол.
з прийм. на). СП залежно від, незалежно від вводяться в словникові
статті прислівників залежно, незалежно з позначками у знач. прийм., з
род. в. Незначна частина прийменникових комплексів подається з ремаркою
стійкого сполучення (в інтересах, з метою, на користь), а решта взагалі
не зафіксована у словниках, тому що контекстне оточення, в якому вони
виступають як єдине ціле у функції прийменника, чітко не окреслюється.
Це й свідчить про перехідний характер описуваної частини прийменників у
сучасній мові, про відкритість і постійну поповнюваність цього
граматичного класу.
Прийменникові комплекси в синтаксичній структурі речення беруть участь в
організації прийменниково-відмінкового прилягання (а не керування!),
мають обставинні значення і, як правило, відіграють роль детермінантів.
Урахування названих властивостей складених прийменників при здійсненні
АСА полегшує встановлення відповідної їм зони зв’язку при визначенні
головного слова (у графі залежностей детермінанти підпорядковуються
головній вершині, тобто дієслову).
Для аналізу ми обрали список прийменникових сполучень обсягом 144
одиниці без урахування варіантів (в/у межах, в/у напрямі/напрямку), які
визнані складеними прийменниками в сучасних українських граматиках та
наукових дослідженнях – у монографіях І.Р.Вихованця [Вихованець 1980],
А.С.Колодяжного [Колодяжний 1960] та А.А.Лучик [Лучик 2003]. Слід
зауважити, що в різних джерелах списки СП відрізняються за складом і за
кількістю, а також спостерігається й розходження в їх структурних типах.
Взявши за основу морфологічну класифікацію прийменників І.Р.Вихованця
[Вихованець 1980], ми виділили чотири типи СП: 1) простий прийменник +
іменник у непрямому відмінку (PrepN: в інтересах, за допомогою); 2)
простий прийменник + іменник у непрямому відмінку + простий прийменник
(Prep1NPrep2: у зв’язку з, з огляду на); 3) прислівник + простий
прийменник (AdvPrep: відповідно до, поряд з); 4) дієслівна форма +
простий прийменник (VPrep: незважаючи на).
Сполучення, які не відповідають визначеним структурним формулам, були
вилучені зі списку прийменникових комплексів – претендентів на роль СП.
Тобто поза межами нашого дослідження лишаються сполучення: частка +
прийменник (аж до, не без), прийменник + займенник (через те (це), при
всьому (всій, всіх)), частка + дієприслівник (не враховуючи), частка +
дієприслівник + прийменник (не кажучи про), зафіксовані у словнику
еквівалентів слова [Лучик 2003].
Мета даного дослідження – визначити диференційні ознаки СП для
розмежування їх від синтаксичних конструкцій, представлених сполученням
прийменника з повнозначним словом, і описати їх функціонування в тексті.
Матеріал дослідження – електронний корпус текстів Українського
мовно-інформаційного фонду НАН України обсягом 23 млн. слововживань.
На цьому матеріалі за допомогою програми укладання конкордансів,
розробленої в Українському мовно-інформаційному фонді НАН України, для
кожного СП зі списку були одержані конкорданси, в яких межі контекстів
визначалися початком і кінцем речення, до складу якого входить обране
прийменникове сполучення. Одержані конкорданси автоматично було
перенесено в лінгвістичну базу складених прийменників (ЛБСП). Остання
представлена у вигляді таблиці з полями “Порядковий номер”, “Складений
прийменник”, “Контекст”, “Вживання у функції прийменника”, “Довжина
ПЗЗ”, “Позиція прийменника у реченні”, “Головне слово: граматичне
значення”, “Головне слово: лексичне значення”, “Залежне слово:
граматичне значення”, “Залежне слово: лексичне значення”, “Відношення”.
Для розв’язання поставленого завдання були використані лише перші чотири
поля таблиці. Загальний обсяг контекстів, уведених в ЛБСП, становить
51.025.
Сформовані конкорданси були статистично оцінені з погляду достатності
вибірки для одержання достовірних результатів аналізу з відносною
похибкою 30% (показник, максимально допустимий в лінгвістичній
статистиці). За даними “Таблиці залежності кількості прикладів від
заданої відносної похибки” з посібника В.І.Перебийніс “Статистичні
методи для лінгвістів” [Перебийніс 2002: 152], найменша можлива
кількість вживання мовних одиниць при відносній похибці 30% дорівнює 43.
Тому прийменникові сполучення, довжина конкордансів яких не перевищувала
43, були вилучені зі списку. Внаслідок застосування зазначеного порогу
було відкинуто 45 сполучень як таких, що потребують збільшення обсягу
вихідної вибірки (23 млн. слововживань) в кілька разів. Серед них
наздогін за, паралельно до, на протилежність, у славу, під знаком, під
маркою.
&
gd(“y
6Одержані конкорданси було розглянуто з погляду функціонального
навантаження потенційних СП в синтаксичній структурі речення щодо
виконання ними функцій прийменника. Аналіз здійснювався за
диференційними ознаками, виведеними нами на основі власних попередніх
досліджень та результатів наукових розвідок з цього питання українських
та зарубіжних мовознавців: І.Р.Вихованця, М.В.Леонової, А.А.Лучик,
Н.І.Астаф’євої, В.С.Бондаренка, Є.Т.Черкасової, Г.Боуми, Б.Вілляди,
С.Олівейри, М.Гаррао і Л.А.Амараля. До цих ознак відносимо:
Контактність компонентів. Ознака належить до числа обов’язкових. Її
врахування передбачалося вже на етапі формування конкордансів. Програма
була орієнтована на вибір контекстів лише тих прийменникових сполучень,
що відповідали цій умові. Тобто речення, в яких сполучення типу PrepN (з
метою, за допомогою) зустрічалися з препозиційними означеннями до
іменної частини, в конкорданс не включалися. Пор.: з метою порятунку – з
реальною / цією / чітко визначеною метою.
Наявність справа від прийменникового сполучення іменної форми у чітко
визначеному відмінку. Недотримання даної ознаки, як і першої, вважається
достатньою умовою для надання відповідному прийменниковому сполученню
статусу синтаксичної прийменникової конструкції. Пор.:
(1) На базі (синтаксична конструкція) була розгалужена сітка залізничних
колій та асфальтових доріг. – відсутня залежна форма.
Індуїзм як давньоіндійська релігія склався на базі (СП) давнього
брахманізму. – наявність залежної форми брахманізму у родовому відмінку.
(2) На користь (СП) такого припущення вказує взаємопроникнення речей,
зафіксоване на пам’ятках різних груп населення зазначених областей.–
залежну форму припущення вжито в родовому відмінку, якого вимагає даний
СП.
А чи ви могли б зробити дещо на користь (синтаксична конструкція) йому?
– залежну форму йому вжито в давальному відмінку, а не в родовому, як
цього вимагає відповідний СП.
Десемантизація повнозначного слова в складеному прийменнику. Утворюючи з
прийменником стале сполучення, повнозначне слово в певних текстових
ситуаціях змінює своє категоріальне значення і набуває значення
релятивності. Так, іменники в сполуках у межах, у разі, у випадку, з
нагоди втрачають свої первинні значення і отримують інше семантичне
навантаження, але вже не окреме, а у зв’язку з прийменником:
У межах (чого) – просторове відношення з вказівкою на межі, в яких
відбувається певна дія, означувана головним словом в ПЗЗ.
У разі (чого) / у випадку (чого) – відношення умови.
З нагоди (чого) – причинове відношення.
(3) Вони пропонують ширший асортимент у межах конкретної товарної групи.
(4) У разі несвоєчасного надіслання такої інформації пільги не
надаються.
Десемантизація приводить не тільки до зміни значення повнозначного
слова, але й до зміни його синтаксичної функції. Воно перестає
виконувати роль окремого члена речення і разом з прийменником служить
формальним засобом вираження синтаксичних зв’язків у реченні.
Можливість заміни СП простим прийменником без зміни значення. Поданий
критерій, застосований для дослідження СП у португальській мові,
знаходимо у статті С.Олівейра, М.Гаррао і Л.А.Амараль [Oliveira, Garrao,
Amaral 2003]. Як показав аналіз досліджуваного матеріалу, дана ознака
також є релевантною для більшості українських прийменників типу PrepN: в
ім’я (чого) ( заради, з метою (чого) ( для, під час (чого) ( протягом,
тощо.
(5) У разі (= при) несвоєчасного надіслання інформації пільги не
надаються.
(6) За умов значного похолодання північні регіони України були майже не
заселеними, за винятком (= крім) деяких стоянок на Дніпрі та Дністрі.
У результаті проведених згідно з вказаними ознаками граматичної та
семантичної стійкості СП дій список прийменникових сполучень скоротився
до 75.
Решту прийменникових сполучень зі списку було розглянуто з погляду
частоти їх вживання в тексті в ролі прийменника. Для цього за
контекстами з відповідних конкордансів визначалися співвідношення між
випадками вживання прийменникових сполучень у функції прийменника або як
синтаксичної конструкції, представленої сполученням простого прийменника
і повнозначного слова. Одержані показники були використані також для
оцінки ступеня стійкості (граматичної і семантичної) досліджуваних
сполучень. За емпірично встановленим порогом 50% зі списку були вилучені
сполучення в (у) плані, в (у) силу, на шляху, по лінії, у порядку,
вважаючи на як такі, що мають низький ступінь стійкості.
Як показав аналіз одержаних кількісних характеристик частоти вживання
прийменникових сполучень у функції СП, відносно невелику групу (28) зі
100-процентним показником складають прийменники усіх чотирьох типів (в
інтересах, на противагу, за рахунок, з урахуванням, на правах, під час;
в (у) порівнянні з (зі), з огляду на, на відміну від, у відповідь на;
відповідно до, вслід (услід) за, залежно від, згідно з, нарівні з,
незалежно від, одночасно з, паралельно з, подібно до, порівняно з, поруч
з (зі), поряд з, разом з, слідом (слідком) за, спільно з, стосовно до;
невважаючи на, незважаючи на). Групу 95-100% складають прийменники типу
Prep1NPrep2 та PrepN (17). Інші групи 90-95% (6), 80-90% (9), 70-80%
(2), 60-70% (2) складають виключно прийменники типу PrepN. І лише
останню групу 50-60% (5) знову представляють прийменники двох типів
PrepN і VPrep.
Остаточний список СП нараховує 69 прийменників, 44 з яких належить до
групи PrepN, 16 – до AdvPrep, 6 – до Prep1NPrep2, 3 – до VPrep. Дані про
частоту вживання у тексті досліджуваних сполучень у функції прийменника
(для Р: 50
Література Астафьева Н.И., Киселев И.А., Кравченко З.Ф. Современный русский язык: Служебные части речи. Модальные слова. Междометия. Минск: Вышэйшая школа, 1971. 80 с. Бондаренко В.С. Предлоги в современном русском языке. М.: Госучпедиздат, 1961. 76 с. Виноградов В.В. Русский язык. М.-Л.: Госучпедиздат, 1947. 784 с. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. К.: Наук. думка, 1980. 286 с. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. К.: Рад. школа,1965. Ч.І. 424 с. Колодяжний А.С. Прийменник: Матеріали до лекцій з курсу сучасної української літературної мови. Х.: Вид-во Харків. ун-ту, 1960. 165 с. Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. К.: Вища школа, 1983. 264 с. Лучик А.А. Російсько-український та українсько-російський словник еквівалентів слова. К.: Довіра, 2003. 496 с. Ляпон М.В. Смысловая структура сложного предложения и текст: к типологии внутритекстовых отношений. М.: Наука, 1986. 198 с. Перебийніс В.І. Статистичні методи для лінгвістів. Вінниця: Нова книга, 2002. 172 с. Словник української мови в 11 томах. К.: Наук. думка, 19701980. Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. І.К.Білодіда. К.: Наук. думка, 1969. 584 с. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. К.: Вища школа, 2001. 432 с. Черкасова Е.Г. Переход полнозначных слов в предлоги. М.: Наука, 1967. 280 с. G. Bouma, B.Villada. Corpus-based Acquisition of Collocational Prepositional Phrases. HYPERLINK "http://www.let.rug.nl/~gosse/parers/bouma_villada.pdf" http://www.let.rug.nl/~gosse/parers/bouma_villada.pdf C.Oliveira, M.Garrao, L.A.Amaral, Recognising Complex Prepositions Prep+N+Prep as Negative Patterns in Automatic Term Extraction from Texts. HYPERLINK "http://www.nilc.icmc.usp.br/til2003/oral/olveira_garrao_amaral25.pdf" http://www.nilc.icmc.usp.br/til2003/oral/olveira_garrao_amaral25.pdf
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
