UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПерспективи взаємостосунків української літературної мови та діалектів(реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3274
Скачало387
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Перспективи взаємостосунків української літературної мови та діалектів

 

Після зруйнування Києва 1240 року центром політичного і культурного

життя в південній Русі на деякий час стає Галицько–Волинське князівство.

Сюди переселяється частина наддніпрянського населення. Проте від навали

татар, ударів Угорщини, Польщі та внаслідок внутрішньої боротьби між

феодалами в середині XIV століття Галицько–Волинське князівство втрачає

свою незалежність, українські землі разом з білоруськими потрапляють під

владу Литовської держави, частину українських земель захопила Польща та

Угорщина.

 

У Галицько–Волинському князівстві роль літературної виконувала

давньоукраїнська мова з місцевими живомовними елементами. У час

литовського панування до половини ХVІ століття спільною літературною

мовою для українців і білорусів була так звана західноруська літературна

мова. Державна для Литви західноруська літературна мова була успадкована

від давньоруської доби і становила продовження актової мови

Галицько–Волинського князівства. Ця мова виконувала роль літературної і

в Молдавській державі, що була створена в ХІV столітті.

 

Щодо тодішньої українсько–білоруської мовної спільності, то однією з її

передумов була давня ближча спорідненість діалектів західноруських

(колишніх західнослов’янських племен), що стали пізніше основою

української мови.

 

Мабуть, не всі білоруські говори становили коли–небудь діалектну

спільність або близьку спорідненість з українськими говорами, а тільки

ті, які білоруськими діалектологами визначаються як південно–західні.

Сприятливою умовою українсько–білоруської мовної єдності було

перебування українських і білоруських земель у складі Литовської

держави.

 

Під староукраїнською літературною мовою розуміють мову української

народності, мову пам’яток ХІV–ХVІІІ століть. Мовні явища, співвідносні з

особливостями сучасних українських говорів, умовно сприймаємо як

елементи тодішньої літературної мови. Стосовно староукраїнської

літературної мови не було якихось суворих нормалізаційних настанов, тому

ми сьогодні в багатьох випадках не маємо змоги встановити, які мовні

елементи сприймалися у той час як діалектизми.

 

Староукраїнська літературна мова пройшла складний шлях розвитку і змін.

У XIV–XV століттях вона обслуговувала переважно ділове письменство. У ХV

столітті західноруська (західноукраїнська) літературна мова

розчленовується на староукраїнську і старобілоруську. Із розвитком

жанрового багатства літератури ХVІ століття вирізняються два типи

староукраїнської літературної мови – слов’яноруська і проста мова.

 

Слов’яноруська літературна мова була продовженням старослов’янської мови

давньоруської доби. Хоч загалом цією мовою писали твори багатьох жанрів,

вона передусім обслуговувала церкву, вживалася в релігійній літературі,

нею здійснювали церковна освіта. У ХVІІІ столітті православна церква в

східній Україні переходить на церковну мову російського зразка, а в

галицьких церквах слов’яноруську мову вживали і в ХІХ та ХХ століттях.

 

Проста староукраїнська літературна мова є відповідником

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ