Реферат на тему:
Інтерференційні зміни фразеологізмів унаслідок російськомовного впливу
(на матеріалі преси Харківщини 50-80-х років ХХ ст.)
Фразеологічний фонд кожного народу – це невичерпне джерело, що постійно
живить виражальні засоби літературної мови, надає їй яскравих рис
національного характеру, створює той неповторний колорит, який часто
відрізняє одну мову від іншої.
Мова преси є віддзеркаленням живої мови народу, а тому часто
використовує фразеологію, черпаючи її з живомовної стихії й
пристосовуючи до своїх потреб. Однак за умов російсько-українського
білінгвізму часто відбуваються зміни в лексичному складі компонентів
фразеологічних одиниць, що призводить до порушення їх образності, до
втрати експресивності. “Чужа фразеологія, – відзначав І. Огієнко, –
панує по наших періодичних і неперіодичних виданнях і шкодить розвиткові
не тільки нашої мови, а культури… Такі чужі нам фразеологічні вирази
(це так звані кальки), а їх довгі сотні – глибоко й органічно калічать й
занечищують нашу мову” [†Іларіон 1951: 290-291]. Подібні застереження
висловлювали, аналізуючи мову преси 20-30-х років, мовознавці М. Гладкий
та В. Сімович.
У сучасному українському мовознавстві зіставному аналізові
фразеологізмів слов’янських мов присвячені статті В.М.Мокієнка,
Н.Д.Бабич, Л.В.Бублейник, Л.А.Лисиченко та Г.В.Павловської, фразеологізм
як перекладознавчу категорію ґрунтовно розглядає Р.П.Зорівчак. Маємо
такі лексикографічні праці, як О.Ізюмов “Практичний
російсько-український словник. Правила правопису та фразеологія”
(К., 1992); І.Вирган, М.М.Пилинська “Російсько-український словник
сталих виразів” (Х., 2000); І.С.Олійник та М.М.Сидоренко
“Українсько-російський і російсько-український фразеологічний
словник”(К.,1971), а також “Приказки. Практичний російсько-український
словник (Х., 1996); чимало стійких виразів наведено в “Словнику
російсько-українських міжмовних омонімів” М.П.Кочергана (К., 1997),
однак позбутися російськомовного впливу в ділянці фразеології нелегко.
Мовні штампи й кліше радянського періоду, на які звертають увагу
Б.Антоненко-Давидович, С.Караванський, А.Сербенська, ще досить помітні:
“Найгірше те, що люди звикали до таких слів, фраз і приймали їх за свої:
зовнішній тиск на підсвідомому рівні переходив у внутрішнє… Утворення,
структурно відмінні від російської мови, відходили у пасив [Сербенська,
Волощак 2001: 88].
Перекладаючи фразеологізми, варто брати до уваги відмінності в
лексико-семантичній структурі слів-еквівалентів обох мов, оскільки
“фразеологія виростає з лексикології і тисячами ниток пов’язана з
останньою, що виявляється в конструюванні плану вираження, системних
зв’язках, семантико-структурних взаємопереходах” [Ужченко, Авксентьєв
1990: 155]. Механічне ж калькування може призводити до втрати
фразеологічного значення, до дефразеологізації [Лисиченко, Павловская
1975: 152].
Інтерференція у використанні фразеологізмів проявляється здебільшого у
вигляді буквалізмів [Закирьянов 1984: 59]. Дослідження мови преси
Харківщини вказаного періоду виявило такі порушення в структурі
фразеологізмів: заміна компонентів фразеологічних одиниць,
перефразування (переосмислення) фразеологічних одиниць, змішування
прийменників у складі фразеологічних одиниць, зміна граматичної форми
одного з компонентів фразеологічної одиниці.
Згідно з класифікацією В.В.Виноградова, виділяють такі типи
фразеологізмів: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності,
фразеологічні сполучення (Виноградов, 1977: 140-161). Не всі типи
фразеологічних одиниць виявляють однакову здатність до калькування.
Кальок російських фразеологічних зрощень – немотивованих фразеологічних
одиниць, основною ознакою яких є їх семантична неподільність, абсолютна
неможливість встановити їх загальне значення на основі значень
компонентів – у мові періодики небагато, наприклад:
заварити гармидер ¦???IIOUUeTHoo 6 8 H J N P d h-u@?thy^d f j l ~ ? „ † ? ? c ¤ ° ? ? O Ue TH oe ue 4російських фразеологічних одиниць: кидатися в вічі Література Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке // Избр. труды: Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. С.140-161. Закирьянов К.З. Двуязычие и интерференция: Учебное пособие. Уфа, 1984. 81 с. 3.†Іларіон. Історія української літературної мови.- Саскатун, 1951. 324с. Лисиченко Л.А., Павловская Г.В. Сравнительно-сопоставительное изучение фразеологических единиц русского и украинского языков в условии двуязычия // Всесоюзная научная конференция по проблемам обучения русского языка в условиях близкородственного билингвизма: Материалы конференции. Минск, 1975. С. 141-154. Сербенська О., Волощак М. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. К.: Вид. центр “Просвіта”, 2001. 204 с. Ужченко В.Д., Авксентьєв Л.Г. Українська фразеологія. Харків: Основа, 1990. 166 с. Перелік скорочень: ВХ – “Вечірній Харків” (м.Харків); З – “Зоря” (смт Золочів); ЗК – “Зоря комунізму” (смт Кегичівка); КР – “Колгоспний ранок” (смт Дворічна); К – “Колос” (смт Сахновщина); КШ – “Комуністичним шляхом” (м.Красноград); Л – “Ленінець” (смт Нова Водолага); ЛШ – “Ленінський шлях” (смт Дергачі); М – “Маяк” (м.Богодухів); НЖ – “Нове життя” (смт. Близнюки); П – “Перемога” (смт Зачепилівка); ПК – “Прапор комуни” (м.Богодухів); РЖ – “Радянське життя” (м.Ізюм); РС – “Радянське село” (смт Борова); РП – “Радянський патріот” (смт Великий Бурлук); СіМ – “Серп і молот” (м.Балаклія); СЖ – “Сільське життя” (м.Ізюм); СН – “Сільські новини” (м.Валки); СХ – “Соціалістична Харківщина” (м.Харків); ТТ – “Трибуна трудящих” (м.Харків); Х – “Хлібороб” (м.Вовчанськ); ЧЗ – “Червона зірка” (м.Чугуїв); ЧП – “Червоний прапор” (м.Куп’янськ).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
