UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНетранслітеровані конструкції як засіб мовної характеристики (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1181
Скачало186
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Нетранслітеровані конструкції як засіб мовної характеристики

 

Творче використання у художніх текстах нетранслітерованих (таких, що

зберігають притаманний мові-джерелу графічний вигляд) чужомовних

елементів різного типу і об’єму в європейській літературній практиці

було традиційним. Якщо в інших функціональних стилях літературної мови

(науковому, публіцистичному, офіційно-діловому) необхідність їх

використання пов’язувалась з безеквівалентністю в окремих лексичних

сферах, то у художньому мовленні вона зумовлювалась виразними

стилістичними настановами. Власне цей аспект привертає увагу до

ідіостилів окремих письменників, кожен з яких по-своєму мотивовано і

послідовно вирішує цю соціомовну проблему у тих вимірах, які співзвучні

його творчому задуму, принципові функціональної доцільності та

ідейно-естетичної спрямованості тексту. Оскільки уведення

нетранслітерованих конструкцій у художній текст, як правило, зумовлене

суттєвими причинами, то такі елементи є семантично і стилістично

вагомими, а у більшості випадків – текстотворчими. Будучи поза системою

мови, засобами якої створений текст, вони є активним чинником формування

цього тексту, творять фактуру індивідуально-авторського мовлення,

впливають на особливості ідіостилю письменника. Будь-яка характеристика

мовного стилю без їх опису буде неповною у лексико-семантичному плані.

Наявність таких конструкцій у тексті ніколи не буває випадковою, навіть

коли їх небагато. Своєрідність індивідуального стилю визначається їх

строгим дозуванням, особливим співвідношенням із основним, “нейтральним”

текстом, його лексичною системою [Карпенко, Меймескул 2000 : 220 – 221].

 

Процеси мовної інтерференції у мовному стилі Франка-прозаїка зумовлені,

з одного боку, прямими міжмовними контактами, що встановилися у

Галичині, наприклад, між українською і польською мовами, а з іншого –

виробленим на той час “салоновим” та “публічним” стилем як певним

естетичним стереотипом усного та писемного мовлення. Йдеться про

вкраплення у тексти чужомовних елементів – слів, словосполучень та

речень – польською, російською, німецькою, латинською, гебрейською,

французькою, італійською мовами, що сприяли чіткішому оформленню думки,

давали можливість відтінити її, а також пізнавати пласти культури інших

народів [Сербенська 1992 : 105]. Вкраплення інтертекстуальних

“інкрустацій” у мову літературних текстів кінця ХІХ ст. зумовлюються до

того ж еволюцією наратива: все частіше організатором викладу виступає

оповідач, що не маскує свого інтелектуального потенціалу; інтелігенти

стають не просто учасниками розмови – їх мовлення переростає у науковий

диспут, в котрому годі обійтися без модних чужомовних слів та цитат

мовою оригіналу. Учені “варваризми” створюють враження високого стилю і

часто мовно контрастують із стилістично нейтральним просторіччям

[Денисюк 2003 : 38].

 

Показовою в цьому відношенні є мова Франкової новели “Odi profanum

vulgus” (1899). Аби відтворити атмосферу побуту “редакції одного

поступового і демократичного львівського дневника” [4 : 21, 79], а

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ