UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВивчення мови українського фольклору в стилістичному та етнолінгвістичному аспектах (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4013
Скачало299
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Вивчення мови українського фольклору в стилістичному та

етнолінгвістичному аспектах

 

Відомо, що мова усної словесності стала самостійним предметом вивчення

лише з середини XX ст. У славістиці завдяки працям А. Євгеньєвої, Й.

Оссовецького, Є. Артеменко, О. Хроленка, С. Нікітіної, Є. Сєроцюка, Є.

Бартмінського та ін. сформувалася окрема галузь філології, яка виникла

на межі фольклору, стилістики і мовознавства – лінгвофольклористика. Для

номінації цього напрямку американські вчені, зокрема, Р. де В. Ренвік та

Г. М. Хоені(сволд у праці “A proposal for the study of folk –

linguistics” (1966) використовували термін “фольклорна лінгвістика”.

Деякі філологи вважають, що треба вивчати мову фольклору в рамках

етнолінгвістики, головне завдання якої вбачається в описі народної

ментальності через мовні форми (Є.Бартмінський, М.Толстой). Інші

дослідники, аналізуючи мову усної поезії, послуговуються категоріями

лінгвостилістики. Народну словесність пропонують досліджувати в аспекті

лінгвокультурології (О.Хроленко).

 

Поняття “мова фольклору” трактують різні вчені неоднаково. Фольклористи

розуміють її як сукупність поетичних формул і правил їх поєднання, так

звану “поетичну граматику” (А. Лорд) або як єдність сюжетотворчих

мотивів (Б. Путілов). “Лінгвісти, – підкреслювала С. Нікітіна, –

розглядають мову фольклору як наддіалектну художню форму мови, що

реалізується в фольклорних текстах і говорять про фонетику, морфологію і

лексику цієї мови” [Никитина 1993: 53]. С.Єрмоленко зазначала, що

поняття “мова фольклору” “об’єднує мову різних фольклорних жанрів, у

яких закладено естетичне сприймання народного слова, його

емоційно-експресивний зміст” [Єрмоленко 1999: 282]. Зарубіжні мовознавці

цим терміном позначають широке коло явищ. У словникові американських

дослідників М. Ліч та Д. Фрайда “Standard Dictionary of Folklore,

Mythology and Legend” (1979) окремо виділяють два термінологічні вислови

“мова фольклору” і “мовлення фольклору”. Як компоненти першого

розглядаються одиниці фонетики і фонології, морфології, синтаксису,

лексики. Складниками мовлення виступають звуки, морфеми,

словосполучення, загальна лексика, власні імена та прізвища людей,

словник соціально обмежених груп, звуконаслідування, жести, міміка,

графічні символи тощо. Тобто, до власне мовних елементів долучається

широкий спектр позамовних комунікативних засобів.

 

Ми пропонуємо вивчати мову української народнопоетичної творчості у

прийнятому в слов’янознавстві розумінні як компонент загальнонародної

мови, аналізуючи її фонетико-евфонічні, морфолого-словотвірні, лексичні,

синтаксичні, стилістичні явища.

 

Важливими для нас є думки, висловлені у працях Ф. Буслаєва, О.Потебні,

О.Веселовського, В.Жирмунського, А. Євгеньєвої про те, що визначати

структурно-семантичні ознаки усталених одиниць треба відповідно до

існуючої в фольклорі традиції. Продуктивним для української

лінгвофольклористики вважаємо аналіз мови народної поезії з врахуванням

семантичних зв’язків опорних слів, запропонований О.Хроленком та Є.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ