UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДва міфологічні божества у поліських епіталамах: тур і красная пані (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2808
Скачало203
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Два міфологічні божества у поліських епіталамах: тур і красная пані

 

"Ведемо тура з ложа" – інтригуючий початок поліської весільної пісні,

що супроводжувала постільний обряд молодих. У стародавній Греції такі

пісні називали епіталамами, у нас їх інколи іменують коморними, оскільки

вони пов(язані з коморним ритуалом як одним з найважливіших етапів

весілля, адже тільки акт дефлорації на шлюбному ложі свідчив про

дійсність шлюбу. Цей акт вважався священним, в уяві язичників при ньому

були присутні міфологічні боги. Коморний ритуал і супровідні пісні

вивчені слабо. Давні фольклористи здебільшого замовчували все, що

стосувалося до "ламання калини" (фольклорний синонім терміна

"дефлорація") з надмірної сором(язливості, ще більш пуристичною була

цензура. У вивченні цього питання зробили дещо Хведір Вовк, Михайло

Грушевський, до його студій закликали Іван Франко, Володимир Гнатюк.

Українське весілля взагалі М. Грушевський трактував як "архів

старожитностей", як фонограму "одшедших поколінь", надто ж містерія

"комори" – це віконце у нашу праісторію. На брак матеріалів, які мають

фалічний характер, скаржився Хведір Вовк: "На жаль, наша українська

етнографія майже не має потрібних матеріалів для вивчення цієї частини

весільних звичаїв, хоч якраз ця частина дуже важлива і вивчення її могло

б кинути світло на найстародавніші та найцікавіші риси культу й звичаїв

у примітивних слов(янських народів і дати пояснення фактам, що й досі

зостаються для нас незрозумілими" [1, c. 302]. Керуючись переконанням,

що у фольклористиці, як і в медичній науці, немає нічого сороміцького

(як кажуть у народі, "слова з пісні не викинеш"), я й хочу тут на базі

мого власного й студентського польового матеріалу дещо по-новому

висвітлити дві згадані у заголовку цієї статті міфологічні постаті з

пантеону язичницьких богів, що був багатшим від того, який "державною

броною" прагнув забезпечити від забуття Володимир Великий.

 

Передусім хоч кількома штрихами слід окреслити село, де до наших днів

збереглася пісня про тура як міфологічну істоту та про красную пані.

Село зветься Тур, належить до Ратнівського району Волинської області.

Без сумніву, це одно з найстаріших наших поліських поселень, про що

свідчить і його назва, і назви озер з міфологічною аурою, між якими воно

розташоване: Турське, Веліхове і Святе. Усі три гідроніми натякають на

ті прадавні часи, коли наші предки вірили, що у водах рік та озер

"богове мешкали". Священний трепет язичника вчувається у цих назвах,

адже Тур був богом, у назві "Веліхове" корінь той же, що у слові "волхв"

(отже, це озеро Чарівникове), а може, і Велес, бо ж у люстрації з 1512

р. воно записане як "Велехов". На території між цими трьома озерами

знайдено три кам(яні сокири, а чи не вперше згадує озеро Тур "і село

тієї ж назви" Длугош у XV ст. У 1499 р. Тур, за люстрацією 1500 р.,

спалили татари й усіх людей нібито забрали в полон, але вжечерез 2 роки

тут є 40 дворищ (рекордна цифра для сіл того часу), і турани ходять до

церкви й до "таберни" – коршми, виплативши данину й полюддя медом і

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ