UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнське весілля на Берестейщині (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3318
Скачало438
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Українське весілля на Берестейщині

 

На північ від Волинської та Рівненської областей аж по Біловезьку Пущу

й до Пінська, а то й далі, у нинішній Берестейській області корінне

населення – українці. Ці землі входили до Галицько-Волинського

князівства. Відомо, що у ХІІІ ст. князь Володимир Василькович під

Біловезькою Пущею збудував город Кам(янець, а також вежу, яка збереглася

й досі.

 

Білоруські мовознавці й фольклористи ніяк не хочуть відверто визнати, що

мова й усна художня словесність автохтонного населення, яке тут

становить абсолютну більшість, – українська. У науковому світі вже

висловлювалося обурення з приводу фальсифікації у бік білорусизації

зібраних на цих теренах фольклорних матеріалів. Виняток становлять

записи Федора Климчука – скрупульозного й чесного вченого – записи

весілля – пісень та ритуальних інструкцій зі збереженням усіх мовних

нюансів у його рідному селі Симоновичах. Публікація їх може послужити

авторитетним джерелом для мовознавчих студій. Та фольклористів у даному

випадку цікавить не так добре збережена тут українська мова з невеликими

говірковими тембрами, як перебіг чотириденного весільного дійства й

високопоетичний супровід до нього – пісні, що характеризуються вишуканою

образністю, ніжним ліричним щемом та оригінальною, часто архаїчною

системою віршування.

 

Хведір Вовк та Михайло Грушевський взагалі українське весілля вважали

унікумом у світовій культурі. Зрозуміло, яку велику наукову вартість

становлять докладні й старанні записи весілля, та ще такого багатого й

оригінального, як у Симоновичах.

 

Для розуміння структури цього весілля слід нагадати, що виявлено кілька

типів даного обряду залежно від вмонтованості у нього такого його етапу,

як церковний шлюб. Хронологічно цей етап склався досить пізно, оскільки

наші предки вважали, що законності подружньому співжиттю чоловіка й

жінки надає не церковне вінчання, а весільний обряд. Ще у XVI ст., як

свідчать люстрації Ратенського староства, поліщуки воліли платити грішми

"почервщизну", чи "куничне", до замку, а не вінчатися у церкві. Згодом

вийшло суворе урядове розпорядження, аби за подібні "непобожні звичаї"

карати "вежею і горлом", тобто ув(язненням і шибеницею.

 

Нині здебільшого на Поліссі після шлюбу молодих у церкві весілля

відбувається у молодої, відтак вона разом з молодим їде до свого свекра,

де урочистість продовжується. У Симоновичах після повернення з церкви

молодий, погостювавши у молодої, їде ночувати вдома сам, а молода

залишається у своїх батьків. Лише на другий день вона переїжджає до

свого шлюбного чоловіка.

 

Крім обрядово-ритуальних пісень – величальних, лірично-настроєвих чи

гумористичних (насмішливих), які виконуються то в поході весільного

"полку", то в застіллі, є ще на Поліссі пісні "до скоку" – до танцю. У

публікаціях весільних текстів вони здебільшого пропускаються. Але, як

пише Федір Климчук у листі до мене від 14. 10. 1992 р., без отих

"припівок", як їх називають у Симоновичах, весілля нагадувало б похорон.

А насправді від веселощів "хай н( вс( с(ло, а як(й конець с(ла ход(ть

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ