UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗасоби інтелектуалізації української літературної мови другої половини ХІХ століття (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2086
Скачало219
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Засоби інтелектуалізації української літературної мови другої половини

ХІХ століття

 

Друга половина XIX ст., попри численні екстралінгвальні чинники, що

спричиняли звуження функціонального розвитку української мови (Польське

повстання 1863 року і як його іррадіальний наслідок – Валуєвський

циркуляр, а пізніше, у 1876 році – „Емський акт”, історико-культурна

інерція та ідеологічна заданість на викладання у вищих навчальних

закладах польською, російською та ряд інших чинників), пробудила потужні

інтелектуальні інтенції українців, що привели, з одного боку, до

тяглості й естетичного увиразнення художньої традиції зверненості до

народу його живою мовою, з іншого – до визначення й теоретичної

аргументації історичного права на самоідентифікацію [Шевченко 2001:

320].

 

Останнім часом розширюється коло науковців, які зосередили свою увагу на

дослідженні проблеми інтелектуалізації української літературної мови ІІ

половини ХІХ століття (Л.Шевченко, І.Гнатюк, О.Муромцева та ін.).

Актуальною і малодослідженою в лінгвістиці залишається роль П.Куліша в

цьому процесі: його заслуги в розширенні функціонально-стилістичних меж

української літературної мови, збагаченні її літературознавчою та

мовознавчою термінологією, загальнонауковою лексикою, а також лексикою

офіційно-ділової та суспільно-політичної сфери.

 

Характерною рисою творчості П.Куліша, як відзначали М.Зеров та О.Білий,

є схрещення двох стихій – абстрактної книжної вченості і „життєдайного

народного первослова” [Нахлік 1989: 44]. Є.Маланюк, характеризуючи нову

українську літературу, зазначав, що вона мала „двоєдине джерело” й двох

фундаторів – Шевченка („вибух національного підсвідомого”) і Куліша –

„перше (в добі Відродження) напруження національного інтелекту” [Маланюк

1962: 12].

 

П.Куліш у мовно-літературному процесі другої пол. XIX ст. був тією

постаттю, яка протягом усього творчого шляху намагалася створити на

основі народної мови високоінтелектуальну літературну мову, що рівнялася

б з мовами культурних народів.

 

Друга половина XIX ст. – це період інтенсивних змін в українській

літературній мові, зокрема в її лексичному складі, спрямованих

насамперед на збагачення засобів абстрактного вираження, створення

системи наукової і публіцистичної лексики. Разом із цим беремо до уваги

і той факт, що „жанрово-стилістична обмеженість функціонування

української літературної мови на народній основі ... стала причиною

припинення чи звуження використання в літературному обігові окремих

лексичних одиниць і навіть цілих груп лексики, давно освоєних

староукраїнською книжною мовою” [Історія 1983: 525].

 

П.Куліш гостро відчував невиробленість української книжної лексики. У

листі до О.Барвінського він писав: „Попробував я перо на первих аркушах

„Мальованої гайдамаччини” у мові філософічній – так ні! Вимовніше б

написав я те саме по-московськи” [Вибрані листи 1984: 222].

 

Книжні елементи – це першооснова виділення наукового стилю. Лексика

книжного походження називає предмети і явища реального світу, їхні

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ