UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська семема в значеннєвій структурі полонізму цнота в українській лексиці поч. XVII ст. (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1581
Скачало167
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Українська семема в значеннєвій структурі полонізму цнота в українській

лексиці поч. XVII ст.

 

У XVI–XVII ст. словник української мови поповнюється великою кількістю

запозичень з інших слов’янських мов – особливо польської та чеської, що

яскраво відображено у творах Д.Наливайка – визначного діяча Острозької

академії. Серед запозичених слов’янізмів, що функціонують у творах

Д.Наливайка, на особливу увагу заслуговує лексема цнота з огляду на те,

що з величезної кількості запозичень, які характеризують міжлюдські

стосунки з аксіологічним наповненням, більшість виражають негативну

оцінку, а вказане слово містить оцінку позитивну, а також з огляду на її

великий семантичний об(єм.

 

Декілька слів скажемо про особливості творів Д.Наливайка, оскільки їх

побудова зумовлює специфіку аналізу матеріалу. Майже усі написані

українською мовою тексти, супроводжуються аналогічними текстами,

написаними церковнослов(янською мовою. Фактично, ці церковнослов(янські

частини є текстами, які перекладені українською мовою. Тому, для

правильної семантизації лексеми в українській частині завжди беремо до

уваги її відповідник у церковнослов(янській частині.

 

Лексема цнота вперше документується в українських пам(ятках ділової мови

з XV ст. Автори „Словника староукраїнської мови XIV–XV ст.” уважають, що

лексема в українську мову потрапила з польської [СУМ XIV-XV : 527].

 

У діловій мові функціонує лише форма pluralia tantum – цноти. Семантична

вартість цього слова вже в українських пам(ятках XV ст. була велика. Тут

ним виражалося абстрактне поняття (доброчесність, чеснота(, яке містило

в собі комплекс позитивних рис: моральних та інтелектуальних, знатне

походження і т.д. У пам(ятках XVI–XVII ст. лексема розбудувала свою

семантичну структуру. Розглянемо лише одне значення, що увійшло в цей

період до семантичної структури вказаного слова, а саме (зиск, вигода

користь(, а також його відтінок ’допомога, підмога, підтримка’, що

засвідчений у мові творів Д.Наливайка.

 

У творах Д.Наливайка лексему цнота у значенні ’допомога, підмога,

підтримка’ вжито один раз: „Пєрєставай с тыми, которыє нє всє що

ко(л)вєкъ чинишъ хвалjтъ ... абовh(м) нє на ты(х) пристоитъ которыє

хитрє похлhбоую(т), алє которыє при&зливє слоужа(т), пєрєставати завшє.

бо кг(д)ы товарыскоє и цноты и шкоды скоут'комъ досвhдчимо, // ?(т)

?вого жъ выстєрhгаймосj, а зъ ?вымъ пєрєставаймо” [Тест. 1607 :163-164].

 

 

Відповідником до слова цнота в церковнослов’янському тексті є

церковнослов’янізм плъза (пор. polьga; полаб. p(((lga ’користь’, рос.

діал. польга, укр. пільга ’полегшення, заспокоєння’ – твердий з

пояснюється впливом старослов’янської мови [Історія 1983: 46; Фасмер

1971 : 321; Цыганенко 1970 : 356]) з аналогічною семантикою: „Похвалjй

соущихъ с тобою, нє ижє всj творимаj тобою хвалjщихъ ... яко нє

подобаєтъ ижє хитростїю ласкающимъ, но ижє съ прїjзнїю слоужащимъ

внимати пр(с)но. дроужнhй жє плъзh пакости ?пасно въ искоусh бывъ, //

?вого оубо ?(т)бhгнємъ, ?вого жє притjжимъ” [Тест. 1607 :162 зв.-163 зв.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ