UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПравописний стандарт української мови: історія та реалії (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3920
Скачало332
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Правописний стандарт української мови: історія та реалії

 

Сталість орфографічної системи, що є чи не найважливішим критерієм

унормування літературної мови, в Україні формувалася у непростих

дискусіях упродовж тривалого часу і з погляду концепції, і стосовно

суспільно-політичних сил, які домінували у той час у громадському житті,

і відповідно до територіальних умов.

 

Вочевидь тому багатоаспектний аналіз правописних реформ української мови

зобов'язує виважено підходити до тлумачення обговорюваних нині

правописних змін, позаяк в історії української мови процес усталення

орфографічних норм відбувався доволі непросто. Охоплював він чималий

хронологічний період і провадився у контексті Австро-Угорської та

Російської імперії, УРСР та незалежної України. Напруженість правописних

дискусій, різноманіття орфографічних систем, які функціонували в

розділеній кордонами Україні, незаперечно свідчать про доволі складний

процес прийняття єдиного правопису української мови, а відтак

скористатись з уроків власної історії було б незайвим.

 

Особливе напруження викликають нинішні дискусії, що точаться навколо

нової редакції Проєкту українського правопису.

 

З огляду на це, цікаво буде простежити, що стало предметом гострих

правописних суперечок, які точилися століття тому і мають місце

сьогодні. В історії розвитку української мови боротьба за усталення

єдиного правопису, яка тривала впродовж майже цілого XIX ст. і не

вщухала й на початку XX ст., була досить складною.

 

Не випадково наслідки цих суперечок дали підставу І.Франкові так

схарактеризувати той період: "Ідеї, форму вислову, стіль, мову – все ми

занедбали за тою боротьбою о букви, немов мертвецким сном проспали

європейский і словянский романтизм, і реалізм, і народництво, проспали

розвій наук природничих, історичних і суспільних" [Франко 1894: 3].

 

Однією з перших та найважливіших проблем, яку висунуло життя на початку

XX ст., було питання мови періодичних видань. Поява реальних можливостей

друкувати українські газети і журнали у Наддніпрянщині вимагала

відповідних мовних засобів публіцистичного характеру. А тим часом "мова

публіцистична... в нас була зовсім не вироблена", – писав Б.Грінченко

[1906: 18]. Традиції газетної мови існували на той час у Галичині, тому

кожний редактор, незалежно від особистих симпатій, змушений був

використовувати мовний матеріал, напрацьований у західноукраїнська

землях.

 

Тому І.Нечуй-Левицький зазначав: "Видавництва київських "Записок",

"Села", "Засіва", "Літературно-наукового Вісника" – це щось схоже на

галицькі мовні школи, заведені на Україні для навчання книжньої

галицької мови, стиля й правопису" [Нечуй-Левицький 1912: 35].

Перенесення галицьких мовних елементів у Наддніпрянську пресу особливо

гостро поставило питання про унормування правопису на всіх теренах

України. І.Огієнко писав тоді про стан української орфографії в

Наддніпрянщині: "У нас що письменник, то власний правопис, що вчений –

то й своя власна термінологія". І продовжував: "Сумне це видовище і

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ