UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТипи комунікативних регістрів рекламного дискурсу (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3641
Скачало318
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Типи комунікативних регістрів рекламного дискурсу

 

На сучасному етапі розвитку лінгвістики набув поширення термін

„дискурс”. Його вживають разом із такими термінами, як „мовлення”

(дискурс – мовлення, „занурене в життя”), „текст”, „функціональний

стиль”. Проте аналіз дискурсу – особлива галузь дослідження зі своїми

типами зв’язків і залежностей.

 

Мовне спілкування забезпечує можливість передавати той самий зміст

численною кількістю засобів або коригувати їх суб’єктивно

(антропоцентрично), інтерсуб’єктивно (стратегії та інтенції мовця щодо

адресата) та об’єктно-інтерсуб’єктивно (зв’язок мовців та адресатів з

предметом комунікації та самою комунікативною ситуацією). Крім того,

мовна ситуація передбачає висвітлення в концептуальній системі

комунікантів певних фрагментів, що актуалізуються у мовленні в поєднанні

вербального та невербального і зумовлені установками, мотивами, оцінками

мовця та адресата [Кучерова 2003: 172].

 

Саме тому сучасна теорія мовної комунікації об’єднала лінгвістику

тексту, теорію мовленнєвих актів та прагматику, а окремі лінгвістичні

дослідження спрямовані на аналіз дискурсу. Адже „одним боком дискурс

торкається прагматичної ситуації, яка використовується для визначення

зв’язності дискурсу, його комунікативної адекватності, для з’ясування

його імплікацій і пресупозицій, для його інтерпретації... Іншим боком

дискурс торкається ментальних процесів учасників комунікації:

етнографічних, психологічних і соціокультурних правил і стратегій

породження і розуміння мовлення в тих чи інших умовах (англ. discourse

processing), що визначають необхідний темп мовлення, ступінь зв’язку,

співвідношення загального і конкретного, нового і відомого,

експліцитного й імпліцитного в змісті дискурсу, вибір засобів для

досягнення мети.” [ЛЭС 1990: 136-137].

 

Термін „дискурс” розуміють як зв’язне мовлення (З.Харріс); як

когерентний текст (І. Беллерт); як результат процесу взаємодії в

соціокультурному контексті (К. Пайк); як зв’язну послідовність

мовленнєвих актів, тобто як утворення в межах

комунікативно-прагматичного контексту (І. Сусов, Н. Арутюнова); як

єдність, що реалізується як у вигляді мовлення, тобто звукової

субстанції, так і у вигляді тексту, тобто у письмовій формі (В.

Богданов); у філософії – як судження з метою з’ясування істини (Й.

Хабермас).

 

Ми приймаємо визначення Ван Дейка, який трактує дискурс як „складове

комунікативне явище, що містить, окрім тексту, ще екстралінгвістичні

чинники (знання про світ, установки, мету мовця, спрямованість на його

ментально-прагматичну сферу і т. ін.)” [Ван Дейк 1989: 83].

 

Розрізняють усні і письмові типи дискурсів. Звичайно, останні більше

депрагматизовані, оскільки розраховані на контакт із колективним або

масовим адресатом, для якого конкретність не є характерною як для

адресата індивідуального. Виокремлюють різні типи письмових дискурсів,

які створені з різною комунікативною метою. Зокрема, політичний дискурс

розглядають як сукупність усіх мовленнєвих актів у політичних дискусіях,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ