UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІнтерпретація фольклорного образу відьми в українській літературі ХIХ ст. (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось9681
Скачало383
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Інтерпретація фольклорного образу відьми в українській літературі ХIХ

ст.

 

Тема відьомства, широко репрезентована у фольклорі, стала вдячним

матеріалом для художньої літератури. Відбулося це порівняно недавно,

головно з того часу, коли розпочалися серйозні дослідження цього

своєрідного пласту українського фольклору. Сформовані упродовж багатьох

століть, оповиті буйною та яскравою фантазією, народні уявлення про

відьму ніби виплеснулись на сторінки етнографічних альманахів та

спеціальних наукових розвідок. Так було покладено початок опрацюванню у

красному письменстві зовсім нової теми, табуйованої аж до ХIХ ст.

Українська література придбала живий і цікавий образ відьми, причому

письменники, створивши його, майже сліпо йшли за розповідями бувальців

чи користувалися науковими джерелами. У літературі відбився загальний

погляд на постать відьми, позначений подвійністю сприймання: перше,

народжене страхом перед таємничим і мало зрозумілим світом походження

відьми, її взаємин з нечистою силою; друге, можливо, похідне від

першого, спричинене щирим гумористичним замилуванням, іронією, відвертим

несприйняттям усерйоз усього, що було овіяне демонологічними уявленнями.

Причиною такого бурхливого розвитку образу стало своєрідне розпруження

стисненого віками людського бажання пізнати світ у всіх його проявах.

Звідси таке засилля різноманітних свідчень про природу відьми, такий

різнобій у тлумаченні цього образу жінки-демона. Те, що заборонялося

навіть згадувати, стало предметом художнього змалювання. Перед читачем

розкрилася оригінальна картина світу простих смертних та фантастичних

істот, здатних своїм надзнанням змінювати людські долі.

 

Одним з перших "обезсмертив" жінку-демона І. Котляревський у своїй

"Енеїді". Переосмислюючи на власний кшталт твір Вергілія, він ототожнив

образ Кумської Сівілли з храму бога Аполлона з типовою сільською

ворожкою та знахаркою, назвавши її досить промовисто: "відьма злая",

"Яга". Змальовуючи її, письменник користувався стереотипними уявленнями

про відьму як жінку з досить непривабливою зовнішністю: "Бабище старая,

крива, Горбатая, сухая, Запліснявіла, вся в шрамах; Сіда, ряба, беззуба,

коса, Розхристана, простоволоса, І, як в намисті, вся в жовнах" [1,

c. 68]. Промовистою є й така "самохарактеристика": "На світі всячину я

знаю, хоть і нікуди не ходжу, І людям в нужді помагаю, І їм по звіздах

ворожу: Кому чи трясцю одігнати, Од заушниць чи пошептати, або і волос

ізігнать: Шепчу – уроки проганяю, переполохи виливаю, гадюк умію

замовлять" [1, c. 70]. Те, що Сівілла здатна творити добро, служити

людям, свідчить про "родимість" відьми (за усталеною класифікацією про

два типи відьом).

 

Прямо протилежною змальовує І. Котляревський фурію Тезіфону: "Яхидніша

од всіх відьм, Зла, хитра, злобная, запекла, Робила з себе скрізь содом"

[1, c. 136]. Ця відьма здатна до перетворення: "І перекинулась

клубочком, Кіть-кіть з Олімпа, як стріла; Як йшла черідка вечерочком, К

Аматі шусть – як там була!" [1, c. 138]. Вона миттєво може змінити

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ