UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІван Франко і сербські епічні пісні (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3079
Скачало207
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Іван Франко і сербські епічні пісні

 

Різних аспектів цієї теми в українській фольклористиці уже торкалися

М. Гольберг, М. Гуць, О. Микитенко, Т. Руда, П. Рудяков, М. Яценко та

інші вчені, але вона є настільки багатоаспектною, широкою, що полишає

великий простір для ще багатьох наукових досліджень. Окрім того, ще

дотепер нема спеціального монографічного (а відтак і всебічного)

дослідження цієї теми – усі зазначені вище автори торкалися проблеми

осмислення Іваном Франком сербського фольклору лише принагідно, у

контексті досліджень іншого матеріалу.

 

Південнослов(янський, у тому числі й сербський фольклор (головно

сербські епічні пісні) зацікавив Івана Франка ще під час навчання в

Дрогобицькій гімназії, про що свідчить його лист до В. Давидяка

(1850–1922) від 27 травня 1874 р.: ''... рад би-м прочитати збірник

пісень сербських Вука Степановича Караджича або інших, бо слов(янська

поезія народна мене найбільше занимає" [1].

 

Закономірно, що вже через кілька років, у 1877 р., у журналі "Друг"

з(явилося, здається, його перше серйозне наукове дослідження сербського

фольклору: розгорнута рецензія на відоме свого часу видання сербських

пісень М. Старицького (Київ, 1876), у якій ці пісні названі

найвеличнішими між усіма, що утворила фантазія слов(янських народів [1,

26, c. 520].

 

Після загальних вступних зауважень щодо особливостей видання

М. Старицького Франко переказує зміст тих сербських пісень, які вважає

найдовершенішими (йдеться про пісні "Банович Страхиня" і "Косове поле"),

називаючи останню з них сербською "Іліадою". Епічна розповідь "Косового

поля" уявляється вченому "широкою лицарською бесідою, супокійним

глибоким Дунаєм, рівною, барвною, поєдинною". Таке зіставлення, на нашу

думку, походить від оцінок Вука Караджича, котрий сербські народні пісні

порівнював із "Одіссеєю" та "Піснями Оссіана" Дж. Макферсона.

Висловлювання Франка вдало й об(рунтовано коментує український вчений

М. Гольберг у праці "Іван Франко та українсько-сербські культурні

зв(язки" (Львів, 1991), згадуючи аналогічні висловлювання з цього

приводу Досифея Обрадовича, Копітара та інших учених. Водночас хотів би

додати, що таке порівняння національного епосу з безсмертними творіннями

античності було властиве й українським фольклористам.

 

Захоплення Гомером, довершеністю форми і змістом українських народних

дум та історичних пісень були поширеними серед українських письменників

і фольклористів ще на початку XIX ст., а П. Куліш навіть спробував із

записаних ним дум створити поему-епопею "Україна", вважаючи, що функція

Гомера власне зводилася до збирання і систематизації складених народним

генієм творів. П. Куліш писав: "Він (Гомер.– В. І.) позбирав поміж

народом усі старовинні пісні да й зложив з них дві книжки, "Іліаду" да

"Одіссею". Отож минуло вже тому три тисячі літ, а ще й досі нема да й не

буде, може, луччої книжки на всім світі над "Іліаду" да "Одіссею" (опріч

святої Біблії), бо то видумала не одна голова, а весь люд грецький" [2,

c. 97]. Ці думки П. Куліша були не лише у дусі епохи, а й аналогічними

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ