UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнський мовний пуризм на європейському тлі (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7458
Скачало384
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Український мовний пуризм на європейському тлі

 

Історія мови тісно пов’язана з історією народу. Усвідомлення з боку

етносу національної самобутності активізує, як правило, певні мовні

функції: етнооб’єднувальну та етнодиференціювальну, коли на перше місце

висувається ставлення мовця до мови, до її специфічності й

оригінальності.

 

ХІХ – ХХ століття – доба важливих суспільно-політичних подій: революцій,

війн; епоха пожвавлення демократичного руху. Власне в такі періоди і

відбуваються суттєві мовні зміни, зокрема посилюються вияви пуризму.

 

На певних етапах історичного розвитку явище мовного пуризму присутнє в

більшості європейських мов, оскільки майже всі розвинені літературні

мови, на думку С.Я.Єрмоленко, постійно переживають дві протилежні

тенденції: “Одна тенденція пов’язана з витворенням спільного для всіх

мов інтернаціонального фонду, що поширюється, запозичується із мов, які

мають загальновизнаний світовий престиж. Друга тенденція викликає до

життя власні, “домашні” засоби для вираження нових понять, і ці власні

засоби нерідко протиставляються інтернаціональним” [Єрмоленко 1972: 10].

Тому в розвитку кожної мови можемо виділити періоди залучення й

вилучення запозичень.

 

У європейській лінгвістиці термін “пуризм” використовують на позначення

позитивних процесів у мові. З погляду болгарських учених, пуризм – це

“прогресивне явище, яке є частиною національної боротьби народу за

політичну і культурну незалежність” [Веденов 1986: 61]. Варто зазначити,

що існують два види пуризму. Сербські та хорватські мовознавці, з одного

боку, називають пуризм природним явищем, що виявляється в мовах, носії

яких тривалий час перебували під впливом іншої держави. У цьому випадку

пуризм зачіпає основу структури мови, при чому якогось розвиненого

механізму створення “домашніх” конструкцій немає. Натомість створено

певний важіль автоматизму, за яким іншомовні слова перекладають власними

відповідниками. З іншого боку, пуризм може бути насильницьким. Це

відбувається тоді, коли нові конструкції, хоча й походять із власних

коренів, проте нагадують “дивну мову” і запроваджуються насильницькими

методами, які врешті-решт викликають опір [Ивиђ та ін. 1991: 152]. Для

назви цього виду пуризму, який характеризують як шкідливий, оскільки він

поглиблює різницю між розмовною й літературною мовою, можна використати

терміни “надмірний пуризм”, “гіперпуризм”, “ультрапуризм”,

“псевдопуризм”.

 

Славісти виокремлюють три фази пуризму як явища: 1) пуризм як позитивне

явище, що пробуджує прогресивні сили; 2) етап застою (стагнації), коли

розвиток припиняється; 3) переродження пуризму в шовінізм [Веденов 1986:

66]. Усі ці запропоновані етапи проходить, на нашу думку,

“організований” пуризм, що є виявом мовного засилля. Для “природного”

пуризму пропонуємо наступну періодизацію: 1) початковий етап численних

пуристичних виявів, для якого характерна велика кількість пропозицій

слововживання; 2) етап формування критеріїв, аналізу, добору мовних

одиниць; 3) заключний етап – утвердження норм. Такий поділ ґрунтується

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ