UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська військова термінолексика ХІV-ХV ст. (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3256
Скачало281
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Українська військова термінолексика ХІV-ХV ст.

 

Аксіоматичним є твердження про зв’язок мови із позамовною дійсністю.

Недарма словник називають всесвітом, розташованим за алфавітом. Ця

потенційна здатність – чутливо реагувати на зміни в довкіллі – виразно

проявляється у термінології як найбільш мобільній і відкритій підсистемі

загальнолексичної системи. З цього погляду історія формування і розвитку

української військової термінології є віддзеркаленням історичного

поступу українського народу на шляху державотворення. У конкретних

просторово-часових координатах цей поступ мав свої особливості, що й

відбито у мовних (лексичних, семантичних, стилістичних) процесах того чи

іншого етапу. Отож розглянемо екстра- та інтралінгвальні чинники впливу

на формування української військової термінолексики (далі – УВТ)

ХІV-XV ст. – періоду, який донедавна нечасто потрапляв “у фокус”

наукових студій.

 

З кінця ХІV ст. Україна входить до складу чужих держав: Галичина і

Холмщина – до Польщі, Київщина, Чернігівщина, Волинь, північно-східне

Поділля – до Великого князівства Литовського, частина Поділля і Буковина

відійшли до Молдавського князівства, Закарпаттям володіли угорські

королі.

 

Яким був розвиток УВТ у пору входження земель Південно-Західної Русі до

складу Великого князівства Литовського? Аналіз цього процесу буде більш

адекватним, якщо звернемо увагу на тогочасний військовий устрій Литви.

Передусім зауважимо, що прихід литовської зверхності, на думку багатьох

дослідників, відбувся непомітно і не вніс суттєвих змін у життя руських

земель [Антонович 1885 І: 249; Грушевський 1891: 458; Крип’якевич 1936

І: 133-134]. Військо було зорганізоване подібно до княжих часів,

опираючись на дві головні формації: народне ополчення й постійне

боярське військо [Крип’якевич 1936 1 : 134]. Пізніше це військо отримало

назву шляхти хоруговної, „що ставала на чолі народного ополчення під час

воєнних дій”, – фіксує Словник староукраїнської мови ХІV – ХV ст. [ССМ

ХІV-ХV 2: 560].

 

У мовному плані традиції ділового стилю давньокиївської мови,

трансформованого на українському ґрунті, продовжувались у ділових

документах Литовського князівства: ця мова стала офіційною в урядових

канцеляріях. Навіть у XVI ст., коли з підкоренням Литовського князівства

Польщею українська літературна мова підпала під польський вплив не

тільки в Галичині, але й по всьому ареалу побутування, Литовський статут

1588 р. вимагав: „Писар земский маеть по руску литерами и словы рускими

вси листы, выписы и позвы писати, а не иным языком и словы”

[Русанівський 2001: 60-61]. Належний статус мала „західноруська” мова в

канцеляріях Молдавського князівства, де вона вживалася у юриспруденції

як єдина [ССМ XIV-XV 1:11].

 

Водночас із збереженням давньокиївських засад у різних сферах

відбувались і закономірні зміни. Так, у військовій зароджується явище,

якого назагал руські землі княжої доби не знали, – залучення різних

верств населення, у т. ч. непривілейованого, до військової служби

[Яковенко 1993: 31]. У складних зовнішньополітичних умовах литовські

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ