Реферат на тему:
Предикатна мотивація назв лікарських рослин в українській мові
Сучасні лінгвістичні студії у царині когнітивної ономасіології дають
змогу по-новому підійти до розв’язання проблеми мотивації. Ураховуючи
доробок традиційного словотвору (О.І. Блінова, К.Г. Городенська,
В.О. Горпинич, О.А. Земська, Є.А. Карпіловська, Н.Ф. Клименко,
І.І. Ковалик, В.В. Лопатін, В.М. Немченко, Я. Пузиніна, І.С. Улуханов,
І.Т. Яценко та ін.), О.О. Селіванова пропонує оригінальну типологію
мотиваційних процесів, що ґрунтується на специфіці вибору мотиваторів із
певних фрагментів знань про позначуване. Слідом за О.О. Селівановою,
виділяємо три типи мотиваційних відношень, притаманних найменуванням
лікарських рослин: пропозиційно-диктумний, асоціативно-термінальний,
змішаний.
Матеріали дослідження дають змогу визнати пріоритет у процесі формування
досліджуваної мікросистеми українських ботанічних найменувань
пропозиційно-диктумної мотивації, оскільки значна частина інформації про
світ має адекватний, об’єктивний характер і пов’язана із прямими
значеннями мовних одиниць. Одним із її різновидів є
предикатно-аргументна, що ґрунтується на “селекції мотиватора із зони
істинної інформації про об’єкт, яка безпосередньо отримана в процесі
пізнавально-практичної діяльності номінаторів і репрезентована знаками в
прямих значеннях” [Селіванова 2000: 166–167]. Механізм
пропозиційно-диктумної мотивації є метонімічним, адже при творенні
фітонімів мотиватори позначають лише одну чи дві ознаки рослин за
суміжністю, у результаті чого висвітлюється позиційний зв’язок “частина
– ціле”, “дія – результат, об’єкт, місце” тощо. Центром
предикатно-аргументної структури є предикат, який пов’язує всі інші
компоненти інтеріоризованої ситуації. Здебільшого функцію предикатів
виконують дієслова – компактні найменування ситуацій і структур
дійсності, які неминуче тягнуть за собою уявлення про учасників ситуації
і важливі компоненти позначеної структури діяльності [Теория…1992: 54].
Загальну диференціацію предикатів пов’язують з їхньою суб’єктною
співвіднесеністю. Семантична класифікація дієслівних предикатів досить
детально розроблена в україністиці і ґрунтується на валентнісному
критерії, який ураховує кількість актантів предиката і їх семантичне
наповнення (Й.Ф. Андерш, І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська,
В.М. Русанівський та ін.). Так, І.Р. Вихованець виділяє шість типів
предикатів: дії, процесу, стану, якості, локативні та кількості
[Вихованець 1993: 137-138]. На думку О.О. Селіванової, когнітивно
зорієнтованою, найбільш прийнятною для завдань
когнітивно-ономасіологічного аналізу і достатньо детальною є
класифікація предикатів залежно від зв’язків із рівнем суб’єктів,
розроблена Ф.С. Бацевичем, оскільки розглядає предикати в первісному
значенні співвідносно з аргументними місцями [Селіванова 2000: 135;
Бацевич 1997: 122-123]. Незважаючи на те, що стосовно назв лікарських
рослин ця класифікація не є конкретизованою, оскільки всі стани,
процеси, дії, пов’язані з рослинами, відносяться до групи протікання,
вона виокремлює грамінальні предикати, які відображають усі можливі
стадії (фази) і способи росту рослин: від зародження, початку буття, до
загибелі, переходу до небуття, що і формує основні комунікативні розряди
функціонально-ономасіологічного типу дієслівної дії [Бацевич 1997: 257].
Користуючись диференціацією предикатів Ф.С. Бацевичем, здійснюємо поділ
предикатів на три групи, що поділяються на підгрупи.
Першу групу становлять грамінальні предикати, що позначають спосіб
існування. Під поняттям “спосіб існування” ми розуміємо такі властивості
рослин, як поширення у певному середовищі, існування щодо інших реалій
або безвідносно до них. Носіями процесуальної ознаки виступають
предикати-мотиватори: витися, вихлятися, волоктися, плестися, лежати,
повзти, в’язати, плавати, напр., витуха, вихляк, волокник, плетун,
плетуха, лежачка, повз, повзунка, повзун, повзнянка, в’язіль, плавушник,
плавач, плавник.
Лише в одному випадку ономасіологічна ознака відбиває вертикальне
положення стебел рослини – стоян: мотиватор стояти. Непродуктивність
такої мотиваційної ознаки можна пояснити тим, що вона не виокремлює,
характерну ознаку, адже більшість рослин є прямостоячими.
У другу групу об’єднуємо предикати-мотиватори, які вказують на спосіб
поширення, розмноження рослин. У цій групі назв імпліцитно
репрезентований партитив – насіння, а дієслова-мотиватори актуалізують
легкість поширення лікарських рослин: летучки, літки, летучка, перелет,
переліт, перелетник. Виправданість використання мотиваторів летіти,
перелітати пояснюється тим, що насіння рослин має спеціальні
пристосування, завдяки яким під дією вітру переноситься на великі
відстані. Особливу роль в ономасіологічній структурі найменувань
летучки, літки відіграє граматичне оформлення номінативної одиниці:
закінчення множини –и відображає велику кількість насіння рослин. Таким
чином, ономасіологічна структура назв такого типу імпліцитно репрезентує
слотові позиції партитива та квантитатива.
Легкість розповсюдження рослин насінням відбито і в таких народних
назвах як паданка – ‘насіннєва коробочка рослини має отвори, крізь які
падає насіння’; висипка – ‘насіння рослини висипається через отвори в
сім’янці’, мотиваторами яких виступають дієслова висипатися та падати.
Ономасіологічна структура цих назв сформувалася за допомогою
ономасіологічної бази – суфікса
–к(а), який є одним із найпродуктивніших при утворенні субстантивних
одиниць, що вказують на опредмечену процесуальну ознаку і мають
розмовний характер [Вендина 1990: 36].
Третю групу складають предикати-мотиватори, які відображають
функціональні властивості рослин. За своїм складом ця група не є
однорідною, оскільки властивості рослин, по-перше, пов’язані з
відчуттями, які вони викликають, з їх лікувальним та побутово-ритуальним
використанням, а по-друге, можуть виявлятися під впливом інших реалій.
Отже, першу підгрупу наповнюють предикати-мотиватори, пов’язані з
відчуттями. Незважаючи на те, що з-посеред людських відчуттів запах є
менш об’єктивним, аніж колір, форма чи тактильність [Рузін 1994: 86],
продуктивність використання предикатів-мотиваторів, пов’язаних із
позначенням одоративних відчуттів, зумовлена виразним, характерним
запахом плодів, листя, ягід, квітів, коренів окремих рослин.
Ономасіологічна структура найменувань лікарських рослин формується на
ґрунті ономасіологічних ознак, репрезентованими дієсловами воняти,
пахнути, смердіти пор., вонега, вонечник, вонючка, пахало, паханка,
пахучка, смердючка.
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
]„^„`„?gd?
„?]„`„?gd?
]„^„`„?gd?
gd?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
«eA·AeAeoeNe’AeoeNeN h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
h?
=ться на темному ґрунті, блищать (лищать)’, мрійник – ‘квіти рослини
видніються (мріють) здалеку’.
Ураховуючи, що з усіх сенсорних впливів для людини найбільш чуттєвим,
багатим та тонким є звук [Жинкин 1982: 120], окремо виділяємо
предикати-мотиватори на позначення слухових відчуттів: бриніти, гриміти,
клокати, лускати, скрипіти, тріскати, хлопати, шелестіти, скрипіти,
напр., бреничка, гремок, гремуха, клокичка: передають ознаку звучання
насіння у достиглій чашечці-плоді; шелест, шелестун, скрипець, скрипій:
зумовлені приблизною передачею звуку, що виникає під дією вітру на сухі
рослини; тріскавець, хлопанці, хлопанка, лускавки, лускало пояснюються,
очевидно, передаванням звуку, який виникає при роздавлюванні дозрілої
коробочки-плоду рослини. Основу мотивації більшості подібних назв
складає ознака, яка виникає внаслідок каузативного впливу. Слуховий
аналізатор є другим за значенням після зорового, однак при мотивації
назв лікарських рослин слухові відчуття відіграли серед інших видів
перцепції незначну роль і репрезентовані в основному
звуконаслідувальними дієсловами. Це пояснюється, напевно, “безмовністю”
рослин та їх здатністю до звукових ефектів лише під впливом зовнішніх
подразників – вітру, дощу, дотику людини тощо.
Серед назв предикатів відчуттів виділяємо предикати-мотиватори, які
вказують на ознаки, що сприймаються органами дотику. Так, ознаку
рослини, що сприймається на дотик, відображають назви, мотивовані
дієсловом, яке вийшло з активного вжитку – бости, бодати ‘колоти’ [СУМ
І: 237]: будяк, бодак, бодляк, будзик (Будяк акантовидний). Мотиватором
назви колотник уже безпосередньо виступає колоти ‘проколювати чим-небудь
гострим, спричиняючи біль’ [СУМ IV: 234] – стебла рослини густо вкриті
дрібними лусковидними або шпильковидними, голчастими листками.
Другу підгрупу складають предикати-мотиватори, які вказують на
каузативний вплив лікарських рослин. Своєрідну реакцію шкіри на
подразнення певними рослинами при зовнішньому контакті з ними передають
назви, мотивовані дієсловами жерти ‘пекти, роз’їдати’ [СУМ ІІ: 195],
свербіти: жеруха, свербак, свербило, свербигуз, свербіж, свербіжниця.
Третю підгрупу, з огляду на широкі цілющі властивості рослин, становлять
предикати-мотиватори, які вказують на лікувальні властивості рослин.
Широкі лікарські властивості рослини може репрезентувати дієслівний
мотиватор, який ми відносимо до мотиваторів-гіперонімів: зціляти
‘позбавляти хвороби, недуги, робити здоровим кого-небудь’ [СУМ ІІІ:
736]: сціляха, зціляха – ‘рослина використовується при лікуванні
різноманітних хвороб’. Менш прозорою є мотивація назви жигунець,
жигалок, її пояснення потребує глибокого знання лікарських властивостей
рослини. Найменування пов’язане з жигати, що є синонімом до випікати і
зумовлене використанням соку для випікання бородавок (пор.: інші народні
назви бородавник, чистець).
До третьої підгрупи зараховуємо предикати-мотиватори, які пов’язані з
побутово-ритуальним використання рослин: купати, мити – купальник,
купальниця, купатень, митник – рослини додають у цілющі купелі. Суто
практичне підґрунтя мотивації мають назви мазник – ‘із стебел рослини
виготовляють щітки, якими мажуть долівки’.
Багато назв, які свідчать про можливість господарського, побутового
використання рослин, мотивованих дієсловами, є дуже індивідуалізованими
і їхнє пояснення слід шукати у народних віруваннях, легендах, переказах
тощо, оскільки значення найменування рослини, як і будь-якого іншого
слова, акумулює фрагмент давнього образного бачення світу. Це
“семіотичний знак, символ, семіотична формула того чи іншого
міфопоетичного образу, який з’являється перед нами тільки у слові”
[Маковский 1996: 20]. Деякі назви можуть указувати на певні ритуальні
особливості рослин у народному побуті, наприклад, загадка мотивується
дієсловом загадувати ‘ворожити’ [СУМ ІІ: 66] і зумовлена тим, що цією
рослиною гадають: щось задумавши, зривають і втикають у щілину хати, а
потім спостерігають чи розквітне. Магічні властивості ряду рослин можуть
бути відображені також у їхніх численних народних назвах, мотивованих
дієсловами вернути, вертати та їх префіксальними похідними навертати,
привертати: воротич, приворотень, приворот, наворотник, приворіт.
Спільний мотив приписування цим рослинам ономасіологічної ознаки верт-
(вертати ‘відновлювати щось раніше втрачене’ [СУМ І: 332]) має свою
основу в наділенні рослин здатністю вертати кохання, здоров’я або
втрачені сили.
Найчисельнішими з найменувань лікарських рослин, вживаних у народній
медицині, знахарстві та чаклунстві є номінативні одиниці, мотивовані
дієсловом любити: любка, люб, любильник, – назви, зумовлені давніми
уявленнями про здатність рослин приворожувати коханих, яке ґрунтується
на фізичних властивостях рослин – наявності на плодах гачків, шипиків,
волосків, якими вони чіпляються до одягу людей і шерсті тварин і так
розповсюджуються.
Отже, предикатна мотивація назв лікарських рослин є одним із
продуктивних номінативних процесів в українській мові.
Література
Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии.
Львов: Свит, 1997. 392 с.
Вендина Т.И. Дифференциация славянских языков по данным
словообразования. М.: Наука, 1990. 168 с.
Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Вид-во
Київського ун-ту, 1993. 368 с.
Етимологічний словник української мови: В 7 т. / Під заг. ред.
О.С. Мельничук та ін. К.: Наук. думка, 1982-1989.
Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. М.: Наука, 1982. 160 с.
Маковский М.М. Сравнительный словарь мифологических символов в
индоевропейских языках. М.: Владос, 1996. 415 с.
Рузин И.Г. Когнитивные стратегии именования: модусы перцепции (зрение,
слух, осязание, обоняние, вкус) и их выражение в языке // Вопросы
языкознания. 1994. № 6. С. 79-100.
Селиванова Е.А. Когнитивная ономасиология (монография). К.: Изд-во
украинского фитосоциологического центра, 2000. 248 с.
Словник української мови: В 11-ти т. / Ред. кол.: І.К. Білодід /голова/
та ін. К.: Наукова думка, 1970-1980.
Теория функциональной грамматики. Субъектность. Объектность.
Коммуникативная перспектива высказывания. Определенность,
неопределенность. СПб.: Наука, 1992. 303 с.
Яковлева Е.С. Фрагменты русской картины мира (модели пространства,
времени и восприятия). М.: Гнозис, 1994. 344 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
