Реферат на тему:
Функціональне навантаження парцелятів-заголовків у газетній публіцистиці
У сучасній лінгвістиці тексту, як відомо, виявляється загальна
спрямованість на всебічне дослідження тексту і його комплексний опис із
позицій функціонально-комунікативного підходу, а також на виявлення
функцій окремих комунікативних одиниць і їхньої ролі у виконанні
цілісного комунікативного завдання.
При вивченні текстотворення і тексту в комунікативному аспекті вихідним
є положення про те, що текст зберігає інформацію не тільки про фрагмент
картини світу, а й про комунікативну ситуацію, яка йому відповідає як
засобу комунікації. Т. Радзієвська визначила текстовий тип як конструкт,
що постає в єдності облігаторних і факультативних чинників, реалізується
в численних моделях текстів конкретних ситуацій мовленнєвого спілкування
[Радзієвська 1999]. Текст завжди оригінальний – „суттєвою особливістю
писемного тексту є його функціональна орієнтованість, оскільки він
реалізується з чіткими завданнями на включення співбесідника в активну
комунікацію” [Загнітко 1997].
Функціонально-семантичний і структурний аналіз дозволяє мовознавцям
виділити загальні закономірності в побудові текстів і загальні ознаки
їхньої стильової і жанрової належності. Водночас текст є відносно
стійкою одиницею мови, яка має логічну, тематичну, структурну і
прагматичну зв’язність. Публіцистичні тексти – своєрідні за формою,
методом підходу до дійсності, засобами впливу. Вони є тематично
різноманітними, їхній жанровий діапазон безмежний, а виражальні ресурси
невичерпні.
Метою статті є аналіз функцій парцелятів-заголовків у газетному тексті
та з’ясування випадків синкретизму функцій парцелятів у мові сучасної
української публіцистики.
Об’єктом дослідження стало близько трьох тисяч парцельованих
конструкцій, дібраних із мови сучасної української публіцистики („Голос
України”, „Молодь України”, „Літературна Україна”, „Освіта”).
Аналіз праць мовознавців, присвячених проблемі експресивного синтаксису,
та досліджуваний матеріал української публіцистики кінця ХХ століття
підтверджує, що парцеляція є яскравим показником сучасної газетної мови.
Публіцистичні тексти, а саме газетні статті, відіграють надзвичайно
важливу роль у соціальній сфері життя суспільства. Вони формують активну
життєву позицію читача, виявляють напрямок формування суспільної думки.
Тому всі публіцистичні матеріали цілеспрямовані й адресовані, а
прагнення до нестандартності заголовків – дуже поширений у публіцистиці
прийом.
Якщо газетний текст розглядати як структуру, що відповідає відомій
загальній формулі “увага – інтерес – бажання – дія”, то з першим
елементом формули збігається заголовок. Він перебуває поза текстом і є
засобом передачі інформації, часто заголовок не просто привертає увагу,
а й викликає інтерес, реалізуючи два, а подекуди й три елементи згаданої
формули. У зв’язку з цим саме заголовок відіграє особливу роль у
газетному тексті, виступаючи ядром повідомлення, безпосередньо чи
опосередковано передаючи зміст ширшої інформації. Заголовок “як дуже
сильно спресована абревіатура тексту” прагне до повнішого вираження
оцінки і інтерпретації, що є змістом тексту [Загнітко 1997].
В останні роки газетні заголовки стали предметом особливої уваги
лінгвістів. І це невипадково. Зріс обсяг інформації, яку читач отримує з
газет. Пропорційно цьому зростає роль заголовка в структурі газетного
тексту. Адже саме через заголовки можна довідатися про зміст
надрукованих матеріалів, не витрачаючи часу на ознайомлення з
надлишковою для того чи іншого читача інформацією. “Спостереження над
заголовками газет, – стверджує В.Г.Костомаров, – проливає світло на
особливості газетної мови загалом” [Костомаров 1980].
Заголовки повинні відповідати загальним вимогам, що висуваються до них.
Простота, стислість, доступність характеризують заголовок. Водночас він
є гранично стислою і влучно вираженою головною ідеєю статті. Заголовки
швидко, наочно й адекватно відображають особливості мови газети [Гладкий
1928].
Заголовок входить у структуру тексту як семантичний і, більшою мірою,
структурний стрижень оповіді. Підзаголовок дещо розкриває його зміст,
але про що йдеться стає відомо лише із самого тексту. Полемічна
загостреність звучання заголовка – це активізація уваги читача, це
обов’язкова для цього типу висловлювання вимога. Глибокий зміст
заголовка, звичайно, поступово виявляється, розкривається в тексті. Саме
заголовок, що поступово реалізує свої асоціативні і реальні зв’язки з
текстом, стає початковою ланкою зв’язку читацького сприймання з
художньою системою різних повідомлень, на які певною мірою орієнтований
заголовок [Кухаренко 1988].
Семантичні й асоціативні зв’язки заголовка й статті виступають з різним
ступенем ясності для різних читацьких кіл. Справді, газету можуть читати
люди, які в мовознавстві зовсім не розуміються, тому зайві філологічні
вправи лише заважатимуть їм зрозуміти основну думку статті. Щоб
запобігти цьому, необхідне уміле розташування лексичних, граматичних
засобів, що спрямовують читачеву увагу.
Заголовок і стаття знаходяться в надзвичайно складних
структурно-семантичних взаємозв’язках і взаємовідношеннях [Полтавская
1968].
Полемічна спрямованість тексту задається саме в заголовку.
Злободенність, афористичність, семантична ємність слів у заголовку
повинні мати підґрунтя – інформативний і живий зв’язок з читачем.
Безпосереднє зацікавлення в отриманні кваліфікованої інформації – одна з
умов читацького інтересу до публікації. Аналіз матеріалу свідчить, що в
газетних заголовках продуктивними є конструкції з виведеним за межі
базової структури компонентом, пов’язаним сильною залежністю. Наприклад:
Рівненський держуніверситет… У Криму (Осв. 2001. №26-27).
Батьків хлопчикові замінив… Тренер (Осв. Укр. 2000. №4).
Якби я був… Міністром (Осв. Укр. 2000. №4).
У цьому разі семантико-граматичні властивості стрижневих слів потребують
поширювачів, місце яких займають парцеляти. Виокремлені компоненти
відіграють важливу роль у формальній організації такого типу
висловлювань. Водночас треба наголосити, що парцеляція в них утруднена,
оскільки не структура висловлювання, а змістовне навантаження парцелятів
має тут першочергове значення. При такому розчленуванні смислові акценти
розставляються дуже чітко: автор газетної статі, намагаючись звернути
увагу читача на свою оцінку фактів, розриває облігаторний зв’язок.
Структурний аналіз газетних заголовків показав, що парцеляція стає більш
вільною, і розриву підлягають навіть такі зв’язки, які розчленовуватись
не повинні. Наприклад:
Міністерство освіти і науки. В Арктиці (Осв. Укр. 2000. №18).
Отже, вислів “в Арктиці” стає засобом полемічного загострення всієї
проблеми.
Від заголовка в першу чергу залежить, чи буде прочитана стаття, чи ні.
Тому потреба лаконічно висловити основну думку газетної публікації і
водночас зробити це максимально інформативно, наочно, виразно, так, щоб
відразу привернути увагу читача, і викликала появу великої кількості
парцельованих конструкцій, що функціонують як заголовки [Кухаренко
1988].
Кількісний аналіз фактичного матеріалу, взятого з газет “Освіта”,
“Освіта України”, “Молодь України”, “Голос України”, “Літературна
Україна”, говорить про те, що в структурному плані досліджувані газетні
заголовки різноманітні. Як підтверджують дані, найчастотнішими є
монопредикативні одиниці – 463, а з поліпредикативних такими постають
складнопідрядні, що відповідно складають 437 одиниць. У підзаголовках
дещо інша ситуація, оскільки вони не такі стислі. Монопредикативних
одиниць тут нараховується 105, а поліпредикативних відповідно:
складнопідрядних – 564, складносурядних – 266. Спостереження свідчать,
що в монопредикативних парцелятах-заголовках членуються всі типи
поширювачів із будь-яким формальним зв’язком, що наявний у простому
реченні. Наприклад:
Подвижництво – плід любові до України. А не чвар (Осв. 2001. №6).
Імен конкретних не називають. Не оголошують… (Осв. Укр. 2000. №19).
Посмутнішав клуб. Команда (Осв. 2001. №26-27).
У таких утвореннях парцельовані компоненти в конструктивному плані
факультативні, і тільки відмежування робить їх актуальними, що мотивує
увагу читача.
Аналіз матеріалу підтверджує, що в газетних заголовках продуктивними є
також конструкції з виведеним за межі базової структури сильнокерованим
правобічним компонентом. Наприклад:
Молоко не розкіш, а засіб… Розорення? (Осв. Укр. 2000. №17).
Стає незалежною… Влада (Мол. Укр. 2001. №32).
У наведених прикладах семантико-граматичні властивості стрижневих слів
потребують поширювачів, місце яких займають парцеляти. Виокремлені
компоненти відіграють важливу роль у формальній організації такого типу
висловлювань, оскільки у виокремлених компонентах уміщена завершувальна
інформація, без якої саме висловлення втрачає свою комунікативну
самодостатність, смислове навантаження парцелятів має тут першочергове
значення. При такому членуванні смислові акценти розставляються дуже
чітко: автор газетної статті, намагаючись звернути увагу читача на свою
оцінку фактів, розриває внутрішньореченнєвий лінійний облігаторний
зв’язок.
,
DАналіз заголовків-парцелятів газет свідчить, що парцеляція стає
частотнішою, розриваються навіть такі зв’язки, які розчленовуватись не
можуть, оскільки вони є внутрішньореченнєвими доцентровими, на яких
ґрунтується речення. Наприклад:
До новорічного столу буде сухе. Молоко (Мол. Укр. 2000. №28).
Ефект цього заголовка – в несподіваності появи після крапки підмета, що
перебуває з присудком у двобічному взаємозалежному предикативному
зв’язку. Без нього “сухе” треба розглядати як субстантивований
прикметник, що позначає сухе вино. Заповнення ж цієї маркованої позиції
словом “молоко” активізує лексико-семантичну неузгодженість, посилюючи
експресивне звучання виокремленого компонента.
Заголовок, який є одним з найбільш насичених та актуалізаційно
маркованих компонентів тексту, виконує різноманітні функції, виступаючи
складником різних категорій (інформативності, модальності,
завершеності). Категорія інформативності виявляється в
ономасіологічній, означувальній, номінативній функції заголовка, яку він
виконує згідно з внутрішнім механізмом ономасіологічного процесу:
називає об’єкт (текст) за однією з його ознак – темою [Выготский 1934:
90].
Категорія модальності виявляється в заголовку експліцитно, через
використання емоційно-оцінних слів у прямих значеннях, пор.:
Наші люди. Чи свині? (Осв. 2000. №19).
Велике місто. Хамів (Мол. Укр. 1999. №44).
Категорія модальності притаманна усім заголовкам, але особливої
актуалізації набуває в газетних жанрах:
Село шуміло! Святкувало (Літ. Укр. 1999. №24).
Категорія завершеності знаходить свій вияв у делімітативній функції
заголовка, який відокремлює один завершений текст від іншого.
Категорія проспекції в заголовку виявляється в тому, що своїм змістом
заголовок спрямований у структуру тексту. Виявляється вона, як правило,
внаслідок повтору слів заголовка в тексті. Наприклад, у статті, яка має
назву: “Ми є. Були. І будем ми” (Осв. Укр. 1998. №2)спостерігаються
наскрізні повтори, які ведуть до гіперсемантизації слів заголовка:
“перемагають, хоч як їх не нищено”, “стоять, як їх не упосліджено”,
“ідея незнищеності”, “він виграв цей бій”, “він посів своє місце,
переміг”.
У заголовку може актуалізуватися і категорія зв’язності статті із
заголовком. Наприклад, у статті “Забули. Забули голодомори, репресії,
виселення…” (Літ. Укр. 2000. №4)слово забули використано п’ять разів,
слово і словосполучення на означення репресій – сім разів, голодомор –
вісім разів (“ув’язнення цілих народів, голодомори, репресії”, “коли
ціла країна була цілеспрямовано знищена голодом”, “коли знищена голодна
країна”, “такого голоду ніхто не бачив за Миколи”, “переживати на
власній шкурі найсправжнісінький голод”, “А головне – голодні”). Слово
заголовку забули “пронизує” весь текст, зв’язує його. Лексема забули у
цьому семантично модифікується, утворюється індивідуально-художнє
значення. Усвідомлення цього значення читачем відбувається
ретроспективно, коли читач повертається до заголовка після закінчення
читання тексту. Заголовок, із якого починається ознайомлення зі статтею,
є рамковим знаком. Цей знак ще раз зв’язує початок і кінець, тобто
безпосередньо бере участь в актуалізації не тільки категорії зв’язності,
але й категорії ретроспекції.
Актуалізація категорії проспекції і прагматичності починається з
очікування знайомства з текстом, з формування настанови на читання
статті, з періоду, який умовно можна назвати передтекстовим. Саме тут
вияви названих категорій впливають на майбутнього читача, щоб зацікавити
його, привернути увагу до повідомлення.
Як основний актуалізатор текстового концепту заголовок-парцелят є
динамічним утворенням, перервавши читання тексту на певному місці, ми
перериваємо і формування концепту, і відповідно – формування цілісного
змісту заголовка.
Семантична специфіка заголовка-парцелята полягає в тому, що в ньому
одночасно відбувається конкретизація і генералізація значення, перше
відбувається унаслідок прив’язування до певної ситуації, репрезентованої
в тексті, і відрізняється від звичайної контекстуальної реалізації
значення тим, що відбувається, по-перше, з розривом між з’явою форми та
її осмисленням і, по-друге, наступає не одночасно, не миттєво, а
поетапно. Генералізація, що йде за конкретизацією, пов’язана з
включенням у розшифровку заголовка множинності значущостей різних
елементів художнього тексту, що і дає змону заголовку-парцеляту стати
знаком типового, узагальнювального, знаком концепту.
Особливої уваги заслуговують заголовки-парцеляти з неоднорідним
паралельним підпорядкуванням компонентів, один з яких виокремлений.
Останній виражає різні функціонально-семантичні відношення до спільного
для них головного члена, а в середині ряду (між собою) – відношення
взаємного доповнення. Наприклад:
Лише запитання? На нього мабуть, відразу не легко відповісти. Але
необхідно (Осв. 2001. №30-31).
Ситуація напружена. Бо відповідаючих кілька. Вже є досить (Осв. Укр.
2000. №22).
У таких побудовах формальний зв’язок парцелята з підпорядкувальним
словом безпосередній, а смисловий – через компонент, що знаходиться в
базовій структурі.
Цікавими є заголовки – парцеляти з двох’ярусною формальною організацією
[Григорьев 1989: 226]. Наприклад:
Гроші добре горять. Особливо дерев’яні (Мол. Укр. 1999. №3).
Багатіями хочуть бути всі. Але по-різному (Мол. Укр. 1999. №6).
У наведених похідних утвореннях перший ярус зв’язку – на рівні
словоформ: гроші добре горять дерев’яні (тяжіння); багатіями хочуть бути
по-різному (приєднування). Другий ярус оформлений сполучниковими
засобами, що з’єднують неоднорідні частини предикативної структури. Саме
розрив залежності обох ярусів визначає смисл всього висловлювання.
Нерідко звукове оформлення елемента допомагає його зближенню з
яким-небудь апелятивом, внаслідок чого такий елемент, винесений у
заголовок, набуває характеру паремії. Наприклад:
НАТО. Не буває занадто (Мол. Укр. 1999. №16).
Одним з улюблених прийомів журналістів є використання топонімів, що
репрезентують результати регулярної метонімії “місце – дія – суб’єкт
дії”. Цей прийом дозволяє економно, стисло назвати потрібну реалію.
Вашингтон гримнув. Висновки зробили. Заспокоїли президента (Гол. Укр.
2001. №23).
Крім того, газети України останнім часом демонструють невичерпну
фантазію авторів у сфері створення парцелятів з ономастичним компонентом
– підметом, що відображає інтерес преси до конкретних людей. Наприклад:
Василь Кремень. Шукає місцеві бюджети (Осв. 2000. №54).
Для успішної мовленнєвої комунікації в суспільно-політичній сфері
необхідне вирішення певного протиріччя: з одного боку, цілі політичного
впливу на аудиторію вимагають чіткості вираження авторської думки й
однозначного її розуміння, а з другого – пряме, логічне формування
авторської концепції робить текст дидактичним, що знижує його
переконливу силу. Тому важливим моментом публіцистичної майстерності, що
характеризує вираження авторської думки, є її співвідношення з іншими
елементами змістової структури (ситуацією або подією, образом чи
предметом) в газетному тексті.
Гарний заголовок-парцелят швидко викликає в свідомості адресата (читача)
уявлення про предмет – образ і пов’язані з ним асоціації. Багато в чому
вплив заголовка залежить від вміщеної інформації, її стислості, оцінки,
яка є однією з головних особливостей зображально-виражальних засобів
газетної мови, близької до усного мовлення. Для останнього немає суворих
критеріїв виділення слів, тим більше, гранично визначених меж речення.
Спостереження над парцельованими заголовками дозволяє стверджувати, що
їх використання активізується, при цьому виявляється вибір у
розчленуванні зв’язку (особливо підрядного прислівного зі стрижневим
компонентом – носієм активної валентності), що дозволяє наочно позначити
актуалізований компонент висловлювання, спеціально загострити на ньому
увагу читача.
Функціонування заголовків-парцелятів у публіцистичних текстах
відрізняється від синтаксичної і семантичної поведінки цих побудов у
літературно-нормативних художніх текстах, не кажучи вже про інші жанри
мовлення типу наукового та ін. Очевидно, це відбувається під впливом
таких чинників, як 1) вплив розмовного мовлення на формування
синтаксичних конструкцій, 2) прагнення до посилення
емоційно-експресивного впливу статті.
Література
Выготский Л.С. Мышление и речь. М.: Соцэкгиз, 1934. 324 с.
Гладкий М. Наша газетна мова. Київ: Держвидав, 1928. 178 с.
Григорьев В.П. Поэтика слова. М.: Наука, 1989. 194 с.
Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Поняття “газетна мова” в працях М.Гладкого
// Функціонально-комунікативні вияви граматичних одиниць. Збірн. Наук.
праць. К., 1997. 146 с.
Костомаров В.Г. Русский язык на газетной полосе. М., 1980. 313 с.
Кухаренко В.А. Интерпретация текста. М.: Просвещение, 1988. 192 с.
Полтавская Е.А., Богословская О.И. К проблеме соотношения газетного
заголовка и жанра // Функциональная стилистика: теория стилей и их
языковая реализация. М.: Наука, 1968. С. 277 – 301.
Радзієвська Т.В. Комунікативно-прагматичні аспекти текстотворення:
Автореф. дис. …д-ра філол. наук. К., 1999. 32 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
