.

Ожидів, оглядів… і подібні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
235 1844
Скачать документ

Реферат на тему:

Ожидів, оглядів… і подібні

Посесивні ойконіми найкраще репрезентують антропонімікон найдавнішого
періоду через те, що саме з цього пласту онімів можемо виокремити ті
власні назви, які не засвідчені ніякими іншими пам’ятками культури.

У слов’янській ономастиці є уже багато праць, присвячених вивченню
найдавнішого слов’янського іменного фонду: [Palacky 1832], [Miklosich
1860] [Mareti? 1886], [Морошкин 1867], [ Тупиков 1903], [Селищев  
1948], [Taszycki 1958], [Гумецька  1958], [Сухомлин 1964], [Желєзняк
1965;1969], [Суперанская 1969], [Чучка 1970; 1983], [ Худаш 1977 ],
[Керста 1984], [Демчук 1988], [ Осташ 1995], [Фаріон 2001] та інші.
Чимало є робіт, у яких слов’янський іменник репрезентовано принагідно,
наприклад, у процесі аналізу твірних основ ойконімів.

Структурний тип власних назв „indeklinabile + nomen” поширений у
слов’янській антропонімії, однак трактування таких імен у мовознавчій
літературі є різним. Деякі вчені [Skulina1974( розглядають
„indeklinabile + nomen” як композити, інші [Желєзняк 1965; Илчев1969;
Суперанская 1969; Чучка 1983] – як відапелятивні утворення, ускладнені
префіксами, окремі з них [Trautmann 1948; Svoboda 1964] виділяють їх як
особливі імена, „несправжні композити”, ґрунтуючись на тому, що
категорично відділяти їх від „справжніх композитів” не варто, бо ще в
найдавніші часи слов’янські імена-композити та імена з префіксами почали
змішуватися, їх складові компоненти могли взаємопроникати, безсистемно
поєднуючись ( Sv.: 99).

Цілком слушними видаються міркування Т.Скуліни щодо „indeklinabile +
nomen”, одні дослідниця зараховує до композитів, інші – до
відапелятивних назв [Skulina1974:8]. Кожна окрема назва потребує
вдумливого аналізу семантики, походження і структури, а всі апріорно
зроблені висновки деколи мають „чисто фантастичний домисел” [Демчук
1988:93].

Ожидів (Лв) (O?ydow, 1578 (?D? ХV111/1,72); ?ydow, 1515 (?D? ХV111/1,
157); O?ydow, 1890 (SORG, 669) ч – закономірний історичний процес під
впливом J (пор.,Худ., Дем.: 157). Можливо, топоформант -ів – вторинний,
міг з”явитися уже тоді, коли відприсвійні назви не формувалися під
впливом давнішого форманта -Jь, а на їх місце прийшли новіші посесивні
суфікси -ів, -ин.

Оратів (Він) (Oratow,1629 (?D? ХХ, 80) ’??¤¦?EIIUeaeaeeiooeo " $ & ( 4 6 >

@

h¶B_B@

R

T

?

?

?

a

a

oe

h_

h_

.433); Хотен, Хотенищев (Вес.:342); Хотенко [ Демчук 1988 :29].

Оглядів (Лв) (Oglandowsky,1426 (AGZ Х1,191) Література Демчук М.О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців Х1V-ХV11ст. К., 1988. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови Х1V-ХV ст. К.,1958. Желєзняк І.М. Давні сербоховатські відетнонімічні антропоніми//Територіальні діалекти і власні назви. К.,1965.С.247-259. Железняк И.М. Очерк сербохорватского антропонимического словообразования. К., 1969. Илчев С. Увод. Лични имена // Речник на личните и фамилни имена у българите.София,1969. Керста Р.Й. Українська антропонімія ХV1 ст.(чоловічі іменування).К.,1984. Купчинський О.А. Найдавніші слов’янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень ( географічні назви на -ичі). К.,1981. Морошкин М. Славянский именослов или собрание славянских личных имен в алфавитном порядке.Введение.СПб.,1867. Осташ Р.І. До походження прізвищевих назв Реєстру (спроба етимологічного словника) // Реєстр Війська Запорозького.К.,1995. Селищев А.М. Происхождение русских фамилий, личных имен и прозвищ // Учен.зап.Моск.ун-та.1948.Вып.128. Кн.1.С.128-152. Суперанская A.В .Структура имени собственного (фонология и морфология). М.,1969. Сухомлин И.Д. Основы полтавской ономастики (По материалам Полтавских актовых книг ХV11 ст.): Автореф. дис. канд. филол. наук. Харьков, 1964. Тупиков Н.М. Словарь древнерусских личных собственных имен.СПб.,1903.Т.6. Фаріон І.Д. Українські прізвищеві назви прикарпатської Львівщини кін.ХVШ-поч.Х1Хст. (з етимологічним словником). Львів, 2001. Худаш М.Л. З історії української антропонімії. К., 1977. Чучка П.П. Антропонімія Закарпаття. Конспект лекцій. Ужгород, 1970. Чучка П.П. Розвиток імен і прізвищ // Історія української мови: Лексика і фразеологія. К., 1983. Malec M. Budowa morfologiczna staropolskich z?o?оnych imion osobowych. Wroc?aw etc.,1971. Mareti? T. O narodnim imenima i prezimenima u Hrvata i Srba // Rad. Jugosl.Akad.Znanosti i Umietnosti. 1886. Kn.81-82. Miklosich F .Die Bildung der slavischen Personennamen. Wien,1860. Palacky F. Popis staro?eskych osobnych a k?estnych jmen. 1832. Skulina T. Staroruskie imennictwo osobowe. Wroc?aw etc. 1974. Cz.2. Svoboda J. Staro?eska osobni jmena a na?e p?ijmeni. Praha,1964. Taszycki W. Najdawniejsze polskie imiona osobowe // 1.Onomastyka. Wroc?aw etc. 1958. S.32-91. Trautmann R. Die Elb.=und Ostseeslawischen Ortsnamen. Berlin,1948. T.1.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020