UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСловотвірне варіювання прикметників: паралельна норма чи її порушення (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6130
Скачало319
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Словотвірне варіювання прикметників: паралельна норма чи її порушення

 

Лексичний склад української мови протягом століть поповнюється

здебільшого шляхом поєднання наявних у мові словотворчих ресурсів –

твірних баз і дериваційних формантів. Відомо, що необхідним атрибутом

мови на всіх етапах її розвитку є мовна норма, отже, і процеси деривації

українських прикметників контрольовані словотвірною нормою відповідного

періоду. Незважаючи на це, прикметниковому словотворенню різного часу

нерідко притаманна варіантність, що полягає в закріпленні тотожних чи

близьких словотвірних значень за різними дериваційними моделями. З

одного боку, це ознака неусталеності мовної норми, а з іншого –

свідчення розгалуженості стильової системи. Отож, творення прикметників

від різних частин мови може супроводжуватися варіюванням ад’єктивних

суфіксів, рідше іменникових і дієслівних твірних основ. Результатом

таких паралельних можливостей словотвірної системи є спільнокореневі

похідні з близькою або однаковою семантикою, але часто з різною

функційною характеристикою. Статус таких дериватів і досі залишається

дискусійним, хоча вони та їхні форманти були предметом зацікавлення

багатьох мовознавців ([Ахманова 1957, Городенська 1995, Денисенко 1995,

Дідківська, Родніна 1982, Грищенко 1978, Ґрещук 1995, Клименко,

Карпіловська, 1998, Ковалик 1962, Семиряк 1973).

 

Предметом цього дослідження є відіменникові прикметникові словотвірні

варіанти (пов’язані з варіюванням суфікса -н-), що засвідчені у

різножанрових текстах нової української мови. Вивчення внутрішньої форми

афіксів, морфотактики і парадигматики твірних основ і формантів,

виявлення зв’язків між словотвірними моделями і словотвірною та

лексичною семантикою дає змогу простежити співвідношення між

можливостями мовної системи і мовною нормою, виявити певні тенденції в

розвитку сучасної словотвірної норми, а також спробувати дати практичні

рекомендації щодо слововживання. У цьому й полягає актуальність

функційного діахронно-синхронного вивчення словотвору. Отож, дериваційна

варіантність – це явище, яке можна простежити на двох рівнях

словотвірної системи – афіксемному і дериватемному. Морфема як двобічна

мовна одиниця „варіюється у плані форми вираження. Морфи і є проявом

цього варіювання... Морфема виступає як клас позиційно зумовлених

аломорфів” [Клименко 1998: 6]. Напр., суфікси -ин-/-ін-, -ов-/-ев-,

-оньк-/-еньк-, згідно зі сучасною словотвірною нормою, переважно

сполучаються з іменними твірними основами, залежно від їх кінцевого

приголосного. Крім позиційно зумовлених виявів морфеми, існують морфи,

які „здатні замінити один одного в складі того ж слова чи словоформи. На

відміну від аломорфів, для яких визначальним є відношення додаткової

дистрибуції, такі варіанти морфеми перебувають у відношенні вільного

варіювання” [Клименко, Карпіловська 1998 : 1]. Напр.., взаємозамінними

при поєднанні з прикметниковими основами є варіантні суфікси

-есеньк-/-ісіньк-/-усіньк-. Неоднозначним у сучасній дериватології є

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ