UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсобливості епітетного слововживання у тексті Біблії (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2307
Скачало265
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Особливості епітетного слововживання у тексті Біблії

 

Функціонування епітетів як одного з визначальних мовно-виразових

засобів у структурі релігійного тексту позначене не лише частотністю,

але й смисловою, ідейно-художньою вагомістю. Епітети сприяють вираженню

найтонших нюансів богослужбового тексту, що є засобом духовного

спілкування людини з Господом, часто надають предметам, подіям, явищам

емоційно-експресивних характеристик із позицій християнського світогляду

і моралі. Особливості використання епітетів значною мірою зумовлюються

жанровою приналежністю тексту, його ідейно-стилістичним спрямуванням.

Неоднаковим є вживання епітетних одиниць у перекладних та оригінальних

україномовних текстах.

 

Як відомо, Біблія – перекладний текст. Специфіка біблійної мови полягає

насамперед у тому, що внаслідок перекладу з давньоєврейської і грецької

мов відбувається змішування кількох національно-мовних картин світу.

“Під мовною картиною світу ми розуміємо характер віддзеркалення в мові

концептуальної картини світу й мовні засоби вираження знань про неї.

Саме в мовній картині виявляється своєрідність членування концептуальної

картини світу у різних народів...”[Лисиченко 1998 :129]. Таким чином,

мовна картина світу кожного народу зумовлює ряд етнопсихологічних

чинників. Уже в цьому полягає проблема перекладу Біблії. Ю.Караулов

трактує мовну особистість як глибоко національний феномен. Дослідник

пов’язує національну специфіку мови з певним історичним періодом,

стверджує, що національне завжди є діахронним [Караулов 1987 : 40].

Прив’язаність до тексту оригіналу примушує перекладача якнайповніше

відтворювати його змістові, мовностилістичні особливості. Він обмежений

у довільному виборі мовних засобів, проте і пошук точних відповідників у

рідній мові не завжди є можливим і доцільним. І.Огієнко слушно

зауважував: “...треба пильнувати, щоб переклади наші були дзеркалом

оригіналу... Звичайно, наш переклад має бути дзеркалом оригіналу лише

можливим, бо цілком дослівний переклад був би для нашої мови

неприроднім”[Огієнко 2000 : 9]. І.Огієнко (митр. Іларіон) розробив

методологію перекладу Святого Письма та богослужбових книг українською

мовою. Він звертав увагу на необхідність дбати про поетичність

перекладів, про те, щоб “мова в перекладах не була буденною, звичайною,

бо для церковного вжитку ... більше пристойною буде мова поважна, мова

“високого” стилю”[Огієнко 2000 : 20]. У роботі над перекладом Святого

Письма І.Огієнко відмовився від формального копіювання чужомовного

тексту. Про це свідчать численні примітки на сторінках Біблії, де

перекладач наводить єврейські та грецькі відповідники до вживаної

української словоформи, вказуючи на їх відмінності у семантиці,

етимології. Наприклад: “А я – необрізановустий. (Необрізановустий – aral

sefatajim – неречистий, непромовець, тупий мовою)”[2M : 6.12]; “І

повернув Господь західний дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану і

укинув її до Червоного моря.(В оригіналі Jam Suf – Очеретяне море;

Червоне море – це грецька назва” [2M : 10.22]; “... вийшли всі Господні

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ