.

Функціонування української спортової лексики (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
215 1738
Скачать документ

Реферат на тему:

Функціонування української спортової лексики

у вищій школі

У цьому дослідженні на прикладі Львівського державного інституту
фізичної культури маємо намір простежити можливі шляхи відновлення
спортової й спорідненої з нею військово-похідної лексики у вищій
фізкультурній школі.

На практичних заняттях із української мови професійного спілкування
опрацьовуємо теми, які мають допомогти студентам опанувати професійну
лексику. Серед них, зокрема, такі теми:

Способи утворення українських спортових термінів.

Військово-похідна та споріднена з нею лексика спорту. Терміни
стрілецтва.

Перегляд вмотивованості спортових термінів та командних слів.

На початку занять формуємо мотиваційну основу – значення змісту заняття
для професійного розвитку студентів. Зрозуміло, що тільки практика
вживання терміна в спортовому середовищі є критерієм його придатності
для номінації відповідного поняття в спортовій термінній системі. Адже
термін виробляється і виходить на стандарт у результаті частоти його
вживання в певній фаховій сфері. Щоб вживання спортових термінів стало
стандартом, необхідно переглянути їх на мотивованість, на
взаємовідповідність між змістом і формою слова та виправити їх
неправильне вживання.

На заняттях застосовуємо інтерактивні методи, а саме: визначення
проблемних питань; виправлення мовностилістичних помилок у конспекті
уроку фізкультури та звіті про педагогічну практику, у спортових
репортажах. Після виконання всіх вправ – усні узагальнення, складання
таблиць “Типові помилки в фаховому мовленні“, “Способи творення
спортових термінів“, ділові ігри: “Муштровий вишкіл на уроці
фізкультури”; “Спортовий репортаж” тощо.

Насамкінець – комп’ютерне тестування, яке дає змогу не тільки швидко
проконтролювати кінцеве засвоєння знань, а й корегувати прогалини в
знаннях та проявити себе в сучасному способі ділового спілкування –
комп’ютерному.

Стежимо, щоб запропоновані завдання були адекватними поставленій меті.
Тому намагаємося допомогти студентам не тільки зрозуміти вимоги до
терміна, а й осягнути його внутрішній зміст, мотивацію. Адже важливо,
щоб студенти розуміли, що вибираємо той спортовий термін, який би, за
словами І.Огієнка, “найвідповідніше передавав сховане в нім розуміння”
[Огієнко 1935: 493].

Словникова робота, карткування лексичного матеріалу (за індивідуальними
домашніми завданнями) спонукають студентів зазирнути в глибини
внутрішньої форми слова, відчути духовну структуру мислення, спонтанний,
органічний зв’язок слова і духу як пульсу думки, рушія свідомості.
Ставимо перед студентами завдання розглянути взаємозв’язок між змістом
слова і національною свідомістю, виявити порушення, викривлення цих
зв’язків і спробувати усунути деформацію тобто – виправити ненормативний
слововжиток у лексиці студента-спортсмена, позбавитися слів зі
спотвореним онтологічним змістом.

Мова, як реальне фізичне явище, будується та функціонує залежно від
загальних законів буття. Її реальні можливості змушують людське мислення
працювати в повному режимі, проте, напевне, кожна людина хоч колись
відчувала неадекватність мови та думки, мови та того, що хочеться нею
передати.

Уявіть-но собі спортовця, що став би “ширше” робити кроки, замість
робити їх довшими, або студента, що “змінює” ногу (праву на ліву чи ногу
на культю?). Тому неправильним є ширше крок, зміни ногу, правильно –
довший крок, зміни крок.

“Кроком” і біжать, і йдуть, і чвалають, але коли йдеться про
інтенсивність руху, то вживаємо бігом, ходом, підтюпцем, чвалом. Тому
замість Кроком руш! – треба Ходом руш!

Або уявіть собі людину, котра виставила праве плече вперед і, як покруч,
так викривлено намагається крокувати в лаві. Тому не праве плече вперед,
кроком руш – а правим заходь, ходом (чи бігом) руш. Не відповідає
вимогам до терміна і команда Кругом!, бо українською це значить –
навкруги, тобто – на 360 градусів. Треба – Обернись!

Невмотивованим є і вживання як терміна слова “розрахуйсь”
(розраховуються за послуги чи товар). Правильно: Відлічи! (хоча
“Тимчасовий Статут війська України подає невдало: розподілись!”)

До німецького слова шеренга є український відповідник – лава, до
російських зарядка і разминка – ранкова гімнастика, руханка і прорух.

Працюючи з фаховими словниками, студенти переконалися в їх
недосконалості, навіть професійній непридатності. Так,
“Російсько-український словник з фізичної культури і спорту” за
редакцією В.Осінчука, І.Попеску видавництва “Світ” (1993 р.) мав би не
тільки подати українські відповідники до лексичного фонду російського
спортового мовлення, а й реалізувати головне завдання нашої
нормалізаторської мовної діяльності – дерусифікацію спортового
середовища. Натомість ця лексикографічна праця утвердила й узаконила в
мовленні спортовців значну частину викривлень, набутих упродовж 70-ти
років.

,.AAe>

@

?

?

E

.Ae@

????????????}?Розглядаємо деякі випадки. Студенти пересвідчуються, що
багато лексем у цьому словнику живцем перенесені з російської мови
(єдиноборство, пробіжка, рукоятка, розкидка, страховка, явка, гонка,
шпора, програш, розиграш, п’ятка, вірьовочка, стойка, затвор, затор,
взвод, кришка, коробка, хват, захват) і мають в українській мові зовсім
інші відповідники (одноборство, пробіг, руків’я, розподіл, страхування,
присутність, перегони, острога, поразка, розигри, п’ята (зап’яток),
шнурочок, стійка, замок, тиснява (скупчення), звід (зведення), покришка,
скринька, хоп, захоп).

Вони роблять висновок, що давно слід вивести зі сфери вживання такі
лжетерміни – хибно орієнтовані мовні знаки з відсутнім або деформованим
онтологічним змістом: снаряд, заряд, зарядка, розминка, катання, випад,
видержаність, направлення, розподілись! кругом! кроком руш! підйом.
Українська мова давно знає слова, необхідні для цього: прилад, набій,
ранкова гімнастика (руханка), прорух, ковзання, виклін, витримка,
напрямок, відлічи! обернись! ходом руш! 1) підняття, піднесення; 2)
дорога вгору, узвіз; 3) вставай! (Одночасно тут вирішується дуже важлива
проблема уніфікації військової і спортової терміносистем [Демський 1995]
).

Задля збагачення і розвитку лексичного фонду, керуючись принципом
збереження фразеологічної самобутності мови, варто замінити і російські
словосполуки українськими, бо онтологічний зміст там, як правило
деформований, наприклад: зайняти місце – на посісти місце, осалювати
бігуна – на торкатися (квацяти) бігуна, набити холку – на натовкти
загривок, відтискати суперника – на відтісняти (посувати) суперника,
поражати мішень – на влучити (вцілити) у мішень (мету), біг на носках –
на біг навшпиньки, перемога явна – на видима перемога, мілка мушка – на
дрібна мушка, перекітний біг – на біг перекидом, косий удар – на скісний
удар, рухи в косих напрямах – на рухи навскоси, прикидка на час – на
спроба на час, схресний ключ – на замок схресний (навскіс), стройовий
крок – на рівний крок.

Очевидним є те, що такі слова втратили зв’язок із внутрішньою формою та
онтологічним значенням, тому потребують негайної заміни в спортивній
практиці, в науковому стилі на суто вкраїнські слова.

Розглядаємо й пароніми, які студентам важко розрізняти. Наприклад,
присідати – у діловому і науковому мовленні вживається у значенні
“згинаючи ноги в колінах, опускатися до землі” [СУМ 8 : 19]. Тому цим
словом не можна заміняти сідати.

Або: зайти – пройти. Ці слова вживаються у словосполуках зайти кудись,
пройти повз. Тому українською є неправильним вживання: пройдіть у
спортзал замість зайдіть у спортзал.

Студенти спостерігають, що, в т.зв. близькоспоріднених мовах зовсім
різне смислове навантаження навіть у частинках слова – префіксах. Тому
ненормативним є вживання замість піти, зайти, налити – сходити, пройти,
розлити. Безглуздям, нонсенсом є вживання таких словосполук: сходити на
тренування, пройти в спортзал чи розлити ліки, коли маєш на увазі, не
сходити з чогось, пройти повз щось, розлити на щось (стіл чи підлогу), а
саме: піти на тренування, зайти в спортзал, налити ліки у щось.

Вчені виходять із апріорного факту, що “термінологічні системи
характеризуються передусім свідомим термінотворенням” [Даниленко 1978:
76-86]. Стоїмо на засадах, що внутрішня форма терміна – це ознака,
покладена в основу вибору назви.

Тотожність між духовною структурою національної душі та її вираженням у
національному слові є абсолютною. Про це писав Іван Франко: “А тим часом
якась таємна сила в людській природі каже: “Ти не маєш до вибору; в якій
мові вродився і виховався, тої без окалічення душі не можеш покинути,
так, як не можеш замінитися з ким іншим своєю шкірою. І чим вища, тонша…
організація чоловіка, тим тяжче дається і страшніше карається йому така
переміна” [Франко 1990: 122].

Студенти роблять висновок: “Чужа мова перериває досвід спілкування з
предметами, традицію. Не можна допускати підміни слів, підміни понять,
викривлення понять, що йдуть із чужого, хоч і сусіднього, хоч і
дружнього світу. Немає гіршого чи кращого мовленнєвого світу, є інший
світ, є окремішність, своєрідність, є своє, яке треба берегти в
первісній чистоті, плекати й розвивати, не спотворюючи й не
викривлюючи”, а головне – вчаться замінювати чужі, накинені терміни
українськими, вводити у вжиток заборонені колись, а то й зовсім нові
терміни.

Література

Бурячок А., Демський М., Якимович Б. Російсько-український словник для
військовиків. Львів-Київ, 1995.

Даниленко В.П. О терминологическом словообразовании // Вопр.
языкознания, 1978. № 4.

Огієнко Іван. Для одного народу одна наукова термінологія // Рідна мова,
1935. Ч. 2.

Франко Іван. Двоязичність і дволичність. Лондон, 1990. Ч.2-3.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020