UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська неологічна традиція (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3315
Скачало272
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Українська неологічна традиція

 

Синхронний вплив зовнішніх та внутрішніх причин зумовив бурхливий

інноваційних процес у багатьох мовах світу і привів до появи нової

галузі лексикології ( неології. У багатьох країнах (Великобританія,

Росія, США, Франція, Японія), починаючи з 50-х років ХХ століття,

сформувалися центри неології, які досліджують питання культури мови,

стандартизації, організовують інформаційно-довідкову службу, укладають

словники.

 

Об’єктивно процес неологізації охопив і українську мову. Поповнення

українського лексикону новими словами особливо активізувалося в кінці ХХ

та на початку ХХІ ст. Але процеси оновлення української лексики вже

віддавна привертали увагу тих, для кого українська мова була і об’єктом

вивчення, й інструментом реалізації творчих чи наукових задумів, однак

системності та регулярності в дослідженнях інновацій не було.

Парадоксальним насамперед був той факт, що непросту дилему між новим та

звичним постійно супроводжувала ще й постійна потреба відстоювати сам

факт існування українського слова.

 

Незважаючи на непрості суспільно-політичні умови функціонування

української мови, уже з середини ХІХ століття, коли виникла потреба

укладати словники, насамперед, двомовні, щоб “пояснювати архаїчні,

діалектні і взагалі незрозумілі слова, що траплялись у творах, писаних

українською мовою” [Москаленко 1961: 45], українська лексична система

потрапила під могутній вплив неологізації. Опосередковано про це

свідчить інформація з першого номера журналу “Основа”, де редакція

просила дописувачів – авторів нових слів пояснювати, якими міркуваннями

вони керувалися, “створюючи нові слова для передавання нових понять і

для назви предметів...” [Основа 1861: 2-3]. Це перша чітко сформульована

в україністиці позиція щодо можливості введення і тлумачення нових слів,

в якій обумовлено причину створення нових слів; вказано на переваги

добору матеріалу із народної мови і на необхідність переконливої

аргументації на підтримку новотвору. Правда, у процесі кодифікації

української лексики виважений підхід до новотворів чи запозичень

побутував нечасто. Думки науковців, письменників, критиків часто різко

контрастували: від цілковитого заперечення доцільності нових слів до

прагнення збагатити мову швидко й водночас, створюючи нові слова сотнями

лише для одного словника.

 

Відповідно до призначення перекладних словників (а саме такими були чи

не всі словники ХІХ ст.) автори творили багато нових слів, якщо в

народній мові не знаходили відповідника до якогось слова. Укладачі

вважали не тільки правом, а й обов’язком створити нове із наявного

українського лексичного матеріалу. Ураховуючи наявність чи відсутність у

словниках нових (створених або запозичених) слів, усі словники можна

умовно розподілити на дві групи. Перша – це ті, автори яких дуже

обережно ставилися до поповнення української лексики, а тому

засвідчували в словниках лише наявні в народному мовленні слова. До

другої групи належать ті словники, до реєстру яких укладачі сміливо

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ