UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДо історії становлення акцентуаційних норм (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3729
Скачало272
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

До історії становлення акцентуаційних норм

 

Значний вплив на становлення і розвиток української мови взагалі й

акцентної системи зокрема мали твори Лесі Українки, у яких знайшли своє

відображення як регіональні, так і загальні мовні процеси. Поетичні

твори письменниці становлять для сучасних мовознавців неабиякий інтерес

ще і тому, що вона працювала в час (кінець XIX ст.), на який припадає

інтенсивний розвиток акцентної системи української мови.

 

Для української мови на сучасному етапі розвитку мови характерна

відносна стабільність наголосу, загальні тенденції до уніфікації

акцентних варіантів, які лексем ілюструють неусталеність літературної

норми, особливо в розмовній мові.

 

У поетичній мові Лесі Українки побутує цілий ряд іменників з варіантним

наголошуванням. Розглянемо особливості двоякого акцентування іменників

чоловічого і жіночого роду в зіставному аспекті із сучасними

лексикографічними джерелами.

 

Іменник рік у формах множини у слововжитку Лесі Українки функціонує

переважно з кореневим наголошуванням: “У дитячі ро?ки, коли так душа

бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарства.” (1,159); “Марне

убивати немає честі нам, та й небезпечно, бо як дізнаються про те

ахейці, що еліна убито без вини, то знову можуть розпочати чвару на

довгі ро?ки ” (IV, 71). В українській мові вказане слово має кореневе

наголошення в однині і варіантне – флексійне і кореневе – у множині:

рік, ро?ку, ро?кові... – ро?ки, ро?ків, ро?кам та роки?, рокі?в, рока?м

. Саме таке наголошування фіксують найновіші нормативні словники (90-х

років ХХ століття): рік - ро?ку, (у) ро?ці, мн. роки?, рокі?в і ро?ків

(Головащ., 2003, 240); рік - ро?ку, (у) ро?ці,

 

мн. ро?ки?, ро?кі?в (Орфогр., 1999, 739). Проте, як зазначають

дослідники, рекомендованим для цього слова у формі множини поки що є

кореневий наголос і допустимим – флективний [Винницький 2002: 50]. Саме

таке наголошування лексеми рік властиве поетичній мові Лесі Українки.

 

Цікавим є наголошення у слововжитку поетеси непохідного трискладового

іменника товариш, який у формах множини вживається з флексійною

акцентуацією: “Сумний був час; товариші? мої Пішли у військо, кликали й

мене ” (I, 136); “Нічого, так і треба, я мушу знать, що я тут раб рабів,

що він мені чужий, сей край неволі, що тут мені товариші?в нема” (III,

268); “Невже гадаєш ти, що є прибуток якийсь товариша?м з твоєї смерті?

” (III, 230).

 

У формах множини лексема товариші мала флексійний наголос ще в поезії

XVI-XVII ст., двояке наголошення форм мнoжини аналізованої лексеми

характерне для поетичної мови XIX і XX століття [Винницький 2002:

51-53]. Лексикографічні джерела фіксують флексійне наголошення форм

множини іменника товариш: товариші?, товариші?в, товариша?м (Голоск.,

398; Грінч., IV, 269; Орф., 651, Погр., 537; УЛВН, 651). Флексійну

акцентуацію подають нормативні словники кінця XX ст.: това?риш -

товариші?, товариші?в (Орфогр., 1999, 866); това?риш - мн., товариші?,

товариші?в (Головащ., 2003, 283; ВОС, 2003, 699).

 

Лексикографічні джерела вказують на варіантне наголошення лексеми гурт у

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ