UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСоцреалістичний канон: трансформація архетипів (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4193
Скачало241
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Соцреалістичний канон: трансформація архетипів

 

Якщо умовно підійти до української літератури ХХ століття як до тропу,

що є зашифрованим записом культурного досвіду, то способи дешифрування

множинних змістів можуть бути досить відмінними. Досвід літератури

соцреалізму та реінтерпретація її канону може бути прикладом культурної

стратегії, у якій, за словами М. Ґловінського, відбулося “...

нав’язування виразного знака цінності; знак цей, який призводить до

прозорої поляризації, не має права викликати сумніву, його остаточною

метою є рішуча оцінка, якої не можна заперечити” [4, с.159]. Однак

показники цінностей могли видозмінюватись, враховуючи особисті смаки

осіб, яким належала влада над інформацією (і відповідно над текстами),

еволюцію суспільного ідеалу та функціонування множинних інституцій:

цензури, творчих спілок, художніх рад, систем покарань та заохочень,

тощо.

 

Проблема наповненості категорії “канон соціалістичного реалізму”

відкрита до розбудови та дискусій. Прийнятний погляд Х. Гюнтера, який

визначає “канон” як систему для регулювання мистецтвом, яка виконує дві

головні функції: стабілізації та селекції [10]. Х. Гюнтер і К. Кларк

виділяють провідні архетипи соціалістичного реалізму: велика родина (як

держава), архетип героя (переважно льотчика, полярника, революціонера),

ворога (наділеного демонічними рисами), батька (якого ототожнювали зі

Сталіном) та матері (яка символізувала вітчизну). Найфункціональнішою

вказана схема є в часі становлення й розвитку соцреалістичного канону:

1930–1950 роки. Наступна фаза, яка хронологічно збіжна з епохою

часткового демонтажу тоталітарної системи, а саме: 1960 рр., – прикметна

посутніми корективами в сфері дії знакових архетипів соцреалізму та

деформації гомогенного культурного простору.

 

Передусім відбувається зміна суспільного ідеалу: у ньому послаблюється

мілітарний чинник та агресивна класова модель. Як зазначає С. Білокінь:

“З перебігом десятиліть набір людських якостей змінювався. По війні

“герой нашого часу” мав би бути все-таки вже не вбивцею. Він повине був

виявити уже якісь інші риси – передусім беззастережну слухняність

режиму” [1, с.329]. Формула, коли суспільний ідеал сприймався як боєць,

але вже мирного фронту, набуває дієвості.

 

У межах розбудови ленінського міфу як антитези до культу Сталіна

відбувається часткова реабілітація жертв репресій: передусім членів ЦК,

старих більшовиків та чекістів. Отже, суспільний ідеал не переживає

стану катарсису від антитоталітарного очищення, а зазнає нової

модернізації та адаптується до ситуації подвійних стандартів. За тезою

повернення таких норм співжиття, які опираються на повагу до закону та

людської гідності, постала відновлена репресивна машина для локалізації

будь-яких виявів незалежної думки. Кінець десятиліття поряд із

закінченням епохи “відлиги” означив і шизофренію суспільної свідомості

на генно-антропологічному рівні. Шизофренію суспільної свідомості

дослідники пов’язують з постанням “нової історичної спільноти людей” –

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ