UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІван Верхратський – діалектолог (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3488
Скачало380
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Іван Верхратський – діалектолог

 

Треба студіювати літературу стару і нову,

 

треба самому ходити від села до села,

 

прислуховуватися до бесіди і чудової

 

пісні селян, полюбити, порозуміти

 

і в цілості обняти той наш язик…

 

Іван Верхратський

 

Поборник самостійности української мови та просвітянин рідного люду Іван

Верхратський зазначає: „Хотячи працювати для народу, я обрав собі

скромну, а вимагаючу великої праці пайку: дослідження і розвивання

рідного язика” [Верхратський 1907: 12]. Відтак – він як український

лексиколог кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. та, за словами Івана

Франка, “кращий знаток української діялектології” [Франко 1984: 157]

започатковує видання термінологічних праць, багато працює над

дослідженням південно-західних народних говорів, подає великий фактичний

матеріял з правопису та слововживання, бо „збираючи слова народні понад

30 років між нашим людом, він знає їх велику силу” [Огляд 1895: 37].

 

Багатюща спадщина Івана Верхратського (наукові праці, художні твори і

підручники) всіляко сприяла пропаганді та утвердженню правильного, в

дусі

 

нашої мови утвореного рідного слова, яке „повинно бути для Русина

святістю” [Петро Правдолюб 1903: 19]. У царині термінології,

діялектології та ортографії помітний внесок довголітнього, невтомного,

працьовитого та ерудованого голови Математично-природописно-лікарської

секції НТШ.

 

Ще навчаючись у гімназії Іван Верхратський збирає переважно на території

Галичини „знадоби язикові” та науково опрацьовує їх, принагідно подає

синоніми до назви кожної „травиці” чи „животини”, аби показати, котра

лексема найприйнятніша для літературної мови; водночас записує забобони

і повір'я, які згодом стануть матеріялом для діялектологічних

досліджень. Студіюючи праці Ф.Міклошича, А.Шляйхера, П.Шафарика,

В.Гумбольдта, Іван Верхратський ставить собі за мету “дослідити так мало

пізнану мову галицько-руського люду”. 1877-го року І. Верхратський видає

свого роду тлумачно-етимологічний словник “Знадоби до словаря

южноруського”, у якому вміщує слова і вислови “з різних сторін Галичини,

Русі угорської, Буковини та України”, зазначаючи при кожній лексемі

місцевість її поширення, аби з’ясувати найуживаніший варіянт, бо ж

“бесіда гірняків заховала нам не один вираз древній, старинний, а

збирання таких виразів має найбільшу вагу, бо, ніде правди діти, вони

чимраз більше витісняються словами народними” [Верхратський 1877: 1].

Праця налічує 2500 слів, до деяких подано відповідники з

старослов’янської, латинської, грецької, німецької мов та санскриту. “У

кожнім разі тішить мене буде, якщо моя праця в дечому причиниться до

науки і якщо публіка Руська прийме першопочинок той з такою сердечністю,

з яким залюбуванням я працював коло нього” [Верхратський 1877: 2], –

писав про свій словник учений.

 

1878-го року праці І.Верхратського видає німецькою мовою В.Яґіч

(„Подальший внесок до наголошування в малоруській мові”, „Про діялект

мармароських русинів”, „Про діялект галицьких лемків. Внесок до

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ