UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВідбиття орфоепічних норм у західноукраїнських граматиках ХІХ століття (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4200
Скачало291
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Відбиття орфоепічних норм у західноукраїнських граматиках ХІХ століття

 

Проблеми, пов’язані із становленням орфоепічних норм, є актуальними й

зараз. Найголовніші з цих проблем пов’язані з процесом вироблення

вимовних літературних норм та їх відповідністю найважливішим

особливостям усного народного мовлення. Як зазначає М.М.Фащенко,

критеріями вироблення орфоепічних норм є їх відповідність найістотнішим

вимовним особливостям загальнонародної мови, виразність в усному

народному мовленні, фіксація у пам’ятках та наукових джерелах [Фащенко

2000: 49].

 

Серед досліджень орфоепічної системи української мови – відомі праці

П.П.Житецького, А.Ю.Кримського, В.І.Сімовича, О.Н.Синявського,

Л.А.Булаховського, А.А.Москаленка, М.Ф.Наконечного, М.А.Жовтобрюха,

Л.І.Прокопової, Н.І.Тоцької та ін. Питання літературної вимови завжди

цікавило й українських дослідників у діаспорі, про що свідчать

публікації І.Огієнка, Я.Рудницького, О.Горбача.

 

Попередниками у дослідженні окремих питань проблеми – передусім процесу

відбиття орфоепічних норм української літературної мови в рукописах

Т.Г.Шевченка – можна назвати Б.В.Кобилянського, М.М.Фащенко.

 

Б.В.Кобилянський у праці “Фонетико-орфоепічні норми української

літературної мови” розглядає такі вимовні особливості: асиміляцію

твердих приголосних, асиміляцію шиплячих у сполученні з м’якими

свистячими, асиміляцію [т'с'] – [ц'ц'], асимілятивне подовження

приголосних [Кобилянський 1971].

 

М.М.Фащенко у статті “Т.Г.Шевченко і становлення норм української

орфоепії” наводить мовні факти, які свідчать про те, що в рукописах

творів Т.Г.Шевченка відбиті майже всі вимовні норми, які стали

орфоепічними [Фащенко 1989].

 

Вимовні особливості української мови сягають своїм корінням далекого

минулого й засвідчуються у пам’ятках старої та нової української

літературної мови. Про особливості української вимови, які згодом стали

орфоепічними нормами, є свідчення в багатьох правописних системах,

побудованих більшою чи меншою мірою на фонетичних засадах. Зокрема, такі

свідчення відшукуємо в західноукраїнських пам’ятках ХІХ ст.: у граматиці

Я.Головацького (1849), у граматиці М.Осадци (1862).

 

В основі „Грамматики руского jзика” Я.Головацького лежить курс лекцій,

прочитаних у Львівському університеті. Теоретичною базою її були

граматики російської мови Востокова (1831), частково праці Боппа,

Грімма. Використав також Я.Головацький у своїй граматиці граматики

Й.Лозинського та О.Павловського [Плющ 1971: 284]. Граматика

Я.Головацького, а також граматика М.Осадци – це, по суті, пам’ятки живої

народної української мови, створені за фонетичним принципом правопису.

Тому на основі орфографічних даних, а частіше всупереч їм, відбилися

вимовні риси, більшість з яких стала орфоепічною нормою. Фіксація живої

народної вимови у граматиках дає можливість простежити вимову голосних,

приголосних, звукосполук та встановити їх відповідність сучасним

орфоепічним нормам.

 

Голосний [е] під наголосом передається в граматиці Я.Головацького

літерою е послідовно: тверде (11), предмета (42). Ненаголошений [е]

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ