UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваБезвихідні дофедорівські першодруки у концепціях та гіпотезах (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2353
Скачало221
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Безвихідні дофедорівські першодруки у концепціях та гіпотезах

 

“Докладне вивчення історії нашого друкарства має для нас, українців,

велике значення, бо якраз воно особливо яскраво підкреслює стан нашої

давньої культури, якраз воно показує, якими культурними були ми в

старовину”, – написав Іван Огієнко у вступі до “Історії українського

друкарства” [Огієнко 1994: 34]. Слова вченого-україніста зі світовим

ім’ям у свій час були сміливим заохоченням до спеціального ґрунтовного

вивчення початків та подальшого розвитку друкарства на українських

землях. Без сумніву, правдива, неупереджена, підтверджена невикривленими

історичними фактами й політично незаангажована картина витоків

друкарської майстерності є суттєвою ознакою сформованості кожної

національної науки.

 

Цілком на протилежних засадах, під незаперечним гаслом вищості й

першості російської нації в будь-якій царині культури й науки, в

жорстких рамках “офіційної”, “ідеологічно вивіреної” теорії проводились

студії з указаної проблематики. Об’єктивні наукові погляди, навіть у

супроводі низки документальних підтверджень, що, очевидно суперечили

загальноприйнятим теоріям, зазнавали нищівної критики, з багатьох причин

не допускалися до друку або ж відразу після появи в світ знаходили свій

спочинок у спецсховищах.

 

Не виходило за рамки радянської ідеологічної спрямованості й дослідження

безвихідних видань – продукції анонімної друкарні, що провадила свою

видавничу діяльність задовго до Івана Федорова. Результатом цієї

діяльності сьогодні визнано сім інкунабул: вузькошрифтне Євангеліє,

середньошрифтні Євангеліє і Псалтир, Тріодь пісну, Тріодь цвітну та

широкошрифтні Євангеліє і Псалтир (хронологічний чинник у переліку не

враховано). Цілком закономірно, що названі стародруки – найперші

кириличні видання на східнослов’янських землях – були свого часу

беззастережно зараховані до славних надбань передової російської

культури.

 

Проблема атрибутування дофедорівських видань не втрачала своєї

актуальності в наукових колах упродовж більш ніж двох століть. Уперше

описи анонімних друків, що були зведені у формі каталогів, засвідчено у

працях російських дослідників середини та кінця XIX століття

В.Ундольського, П.Строєва, І. Каратаєва, О.Вікторова, архімандрита

Леоніда (аналіз концепцій і повну бібліографію цих авторів див. у праці

Є. Немировського [Немировский 1964]). Цікавим є факт, що раніші

дослідники приписували низку стародруків т. зв. “південним” друкарям, до

числа яких зараховували південнослов’янських, румунських і українських

майстрів, однак згодом дофедорівські друки все частіше й частіше

з’являються в російській, пізніше і в українській (загалом – радянській)

науковій літературі та періодиці з атрибутом “московські” (див. праці

М.Тихомирова [Тихомиров 1940], А.Зернової [Зернова 1947], Т.Протасьєвої

[Протасьєва 1959], Є.Немировського [Немировский 1964: 6], А.Смідовича

[Смідович 1972], колективну монографію “Книга і друкарство на Україні”

(Книга...1965(). Цілком слушно зауважив І. Огієнко, що “в справах нашого

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ