Реферат на тему:
Деривати з нульовим суфіксом у загальновживаній та термінній лексиці
української мови
У словотвірній системі української мови окрему групу становлять
деривати, утворені одним із різновидів морфологічного словотвору –
нульовою суфіксацією. Назви, утворені цим способом у загальновживаній
лексиці української мови детально описано в працях Лілії Третевич
[Третевич 1980]. Мета ж цієї розвідки – простежити, наскільки активною
була нульова суфіксація в спеціальній лексиці (на прикладі фізичної
термінології зламу ХІХ-ХХ століть), та порівняти продуктивність цього
способу словотворення в загальновживаній та галузевій лексиці того
періоду.
В українській лінгвістичній науці нульову суфіксацію розглядають як
противагу до субстанціальної (позитивної, матеріально вираженої).
Зокрема, мовознавець Володимир Горпинич під нульовою суфіксацією розуміє
„утворення похідних слів за допомогою нульових суфіксів із нульовим
закінченням (його називають безсуфіксним, регресивним, усіченням,
десуфіксацією, фонетичним способом). Сутність цього способу в тому, що
твірне слово усікається і до усіченої частини додається нульовий суфікс
із нульовим закінченням. При цьому можуть відбуватися зміна наголосу і
чергування кінцевих приголосних (зруб, нарив, набіг, закид, падь, різь,
помах, відсіч)” [Горпинич 1999: 117].
Під поняттям нульова морфема в українському мовознавстві розуміють:
„афікс, що не має вираженого показника граматичного або словотвірного
значення, який в інших таких випадках передається вираженими за
допомогою звука чи звукосполуки афіксальними морфемами” [Клименко,
Карпіловська 1998: 40].
Для встановлення статусу нульової морфеми обов’язковою є позиція в
словозмінній парадигмі слова чи словотвірній системі мови. Вона повинна
співвідноситися з вираженими, тобто позитивними, морфемами у всіх інших
структурах того ж порядку [Клименко, Карпіловська 1998: 40].
В українській літературній загальновживаній мові нульові словотворчі
суфікси характерні для іменників та прикметників. Вони трапляються
насамперед серед віддієслівних іменникових утворень чоловічого роду –
назв абстрактної дії (біг, вибух, виск, виступ, відвар, відліт, дзвін,
запас, літ, напад, обхват, перелом, підкоп, полон, прокол, пуск, розбіг,
розгін, роздум, розмах, розріз, торг, хід), відприкметникових іменників
жіночого роду – назв абстрактної ознаки (блакить, вись, гладь, гниль,
даль, зелень, погань, пріль, прозолоть, рвань, слизь, цвіль). Зрідка
нульовий словотворчий суфікс притаманний іменникам жіночого роду, що
називають дію чи стан (вправа, вистава, дума, їзда, погоня, покута,
розправа), ще рідше іменникам чоловічого, жіночого та середнього роду –
назвам конкретних предметів, утвореним від дієслів (нарив, перелаз,
причіп, рів, шов, обнова, ложе). Зовсім небагато зафіксовано іменників
назв осіб чоловічого роду (недоук, посол) та спільного роду (маруда,
причепа, рева, сновига, шкандиба) [Клименко 1998: 35; Горпинич 1999:
117-118].
Нульова словотворча морфема функціонує також у прикметниках на зразок
(безбородий, безвусий, безголовий, безногий) [Клименко 1998: 35, 109].
Проте чи не найбільшу активність виявляє нульова суфіксація як різновид
морфологічного способу словотворення у спеціальній термінології, „у якій
здатність якнайкоротше виражати поняття є особливо важливою”
[Grzegorczykowa 1984: 32]. Це можна простежити на прикладі української
фізичної термінології (УФТ). На зламі ХІХ–ХХ століть зафіксовано чимало
фізичних термінів, утворених за допомогою нульової суфіксації й
мотивованих відповідними дієсловами. Деривати з нульовим суфіксом в УФТ
є іменниками чоловічого та жіночого роду і мають основне словотвірне
значення опредметненої дії. Високий ступінь продуктивності цього
різновиду суфіксального способу творення в термінології зумовлений
короткістю форми і точністю значення утворених дериватів. Іменники з
нульовим суфіксом, які мають значення процесу, дії, можуть успішно
конкурувати з віддієслівними суфіксальними утвореннями на -нн(я),
-тт(я), -к(а), які теж мають значення опредметненої дії, проте за
дериватами з нульовою суфіксальною морфемою все ж закріплене значення
результату дії.
Терміни з матеріально невираженим суфіксом в УФТ утворено від дієслівних
основ: префіксальних і безпрефіксних, у яких відсікають кінцеві морфеми
і додають нульовий суфікс.
Деривати-іменники чоловічого роду називають:
2
4
6
????????’?озтоп, розширити – розшир, скрутити – скрут, стопити – стоп,
тягнути – тяг, упадати – упад, цідити – цід);
2) одиничний акт дії (одноразова дія) (вимикати – вимик, досягати –
досяг, занурити – занур, злютувати – злют, зникати – зник, зупинити –
зупин, ковзати – ковз, лютувати – лют, пересувати – пересув, повертати –
поверт, потрусити – потрус, похитувати – похит, почепити – почеп,
примикати – примик, притягати – притяг, проганяти – прогін, проникати –
проник, прочинити – прочин, розмикати – розмик, хитати – хит);
3) конкретні об’єкти як результат, наслідок чи продукт дії (виміряти –
вимір, випаровувати – випар, згустити – згуст, насаджувати – насад,
осідати – осад, плинути – плин, приладжувати – прилад, розчинити –
розчин, смоктати – смок, чавити – чави).
Віддієслівні деривати чоловічого роду з нульовим суфіксом в УФТ
здебільшого називають опредметнену дію як процес, як наслідок чи
результат дії, як одноразовий вияв дії тощо. Та найчастіше
іменники-деривати з нульовим суфіксом поєднують у собі кілька значень
(наприклад, назви дії, процесу і результату дії), які можна з’ясувати і
розмежувати лише в умовах контексту.
Виконаний аналіз дає підстави твердити, що деривати з матеріально
невираженим суфіксом здебільшого концентрують у собі значення процесу і
результату дії. Продуктивне в досліджуваний період творення фізичних
термінів з нульовим суфіксом у наступні періоди розвитку УФТ знижує свою
активність.
Деривати жіночого роду з нульовим суфіксом, які мають меншу
продуктивність, ніж терміни-деривати чоловічого роду, утворено від
дієслівних основ. Ці іменники мають значення дій, станів, а також різних
предметів (вантажити – вантага, визначити – визнака, виснажити –
виснага, напружити – напруга, нарізати – нарізь, наснажити – наснага,
натужити, натужувати – натуга, обрідити – обріда, ослабити – ослаба,
осягати – осяга, переставляти – перестава, перехолодити – перехолода,
підважити – підвага, підоймати – підойма, поновити – понова, прикріпити
– прикріпа, прилучити – прилука, проявляти – проява, розрідити –
розріда, розслабити – розслаба, скріпити – скріпа, текти – теча).
На противагу загальновживаній мові, де спосіб словотворення з нульовою
суфіксацією має середню продуктивність, у підмові фізики творення
дериватів з нульовим суфіксом вирізняється великою активністю. Серед
термінів зафіксовано іменники чоловічого та жіночого роду, утворені від
дієслівних основ. Найчастіше фізичні терміни з нульовим суфіксом мають
значення дії, процесу, результату дії, хоча можуть поєднувати й кілька
цих значень.
У “Фізичному термінологічному бюлетені” (1935 р.), який, за словами його
авторів, мав на меті очистити українську термінологію від
“націоналістичного шкідництва”, вигадок та перекручень, містилися
виправлення до фізичних термінних словників, виданих до 1933 року.
Українським термінотворцям попередніх років серед усього іншого закидали
й надмірне захоплення творенням безсуфіксних віддієслівних іменників:
возникновение – виник, перемещение – переміст, погружение – занур,
затоп, приближение – наблиз, приключение (к сети) – примик, прилипание –
прилип, принижение – зниз, проверка – перевір, распыление – розпил,
фиксирование – закріп замість звичніших: виникнення, переміщення,
занурення, затоплення, наближення, примикання, прилипання, зниження,
перевіряння, розпилення, закріплювання. “Особливо уподобали собі
упорядники … для своїх націоналістичних словотворчих вправ ділянку
віддієслівних іменників” [Фізичний термінологічний бюлетень 1935: 13]).
Як бачимо, те, що було специфічною рисою національного фізичного
термінотворення, вважалося у тридцяті роки важким злочином, а терміни,
утворені за допомогою нульової суфіксації, аналоги яких в російській
мові творилися, здебільшого за допомогою суфіксації, необхідно було
конче відкидати як націоналістичне збочення. У сучасній фізичній
термінології маємо натомість протилежну тенденцію – поступове повернення
питомих назв, а особливо тих, що утворені за законами українського
словотвореннями, та є влучними і короткими.
Література
Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір.
Морфонологія: Навч. посіб. К., 1999. 207 с.
Grzegorczykowa R. Zarys s?owotw?rstwa polskiego. S?owotw?rstwo opisowe.
Warszawa, 1984. 96 s.
Карпіловська Є.А. Суфіксальна підсистема сучасної української
літературної мови: будова та реалізація. К., 1999. 297 с.
Клименко Н.Ф. Основи морфеміки сучасної української мови. К., 1998. 182
с.
Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної
української літературної мови. К., 1998. 161 с.
Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А., Карпіловський В.С., Недозим Т.І.
Словник афіксальних морфем української мови. К., 1998. 434 с.
Третевич Л.М. Нулевая суффиксация имен существительных в современном
украинском языке: Автореферат дис… канд. филол. наук: 10.02.02. Ужгород,
1980. 25 с.
Фізичний термінологічний бюлетень. К., 1935. 82 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
