UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАвтологічне слово Івана Франка у другому жмутку “Зів’ялого листя” (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6038
Скачало279
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Автологічне слово Івана Франка у другому жмутку “Зів’ялого листя”

 

 

Збірку “Зів’яле листя” докладно вивчали франкознавці [1, с. 198-215; 2,

с. 27-51; 3, с. 10-14]. З останніх праць привертає до себе увагу

розвідка Л.Сеника [7, с. 18-24] та статті І.Денисюка і В.Корнійчука [4,

с. 265-281; 5, с. 126-138].

 

Збірка (виявляється, щоденник таки існував) і “літературна фікція”, про

яку І.Франко пише в передмові до другого видання “Зів’ялого листя” (1910

р.), була фікцією не зовсім.

 

Звернімо увагу на датування поезій збірки. Перший жмуток творився

впродовж 1886-1893 років (з Целіною Журовською Франко познайомився саме

1886 р.), другий жмуток датовано 1895 роком, третій створено у 1896 році

перед самим виходом збірки у світ.

 

Отже, збірка “Зів’яле листя” не була вислідом одномоментної творчої

праці, як би цього можна було сподіватися, коли б він лише обробляв у

поетичній формі цей щоденник.

 

У збірці йдеться про “глибокі рани серця” не лише автора щоденника, а й

самого автора трьох “жмутків” “Зів’ялого листя”, яка, за визначенням

І.Франка, є “ліричною драмою”. Однак у ній присутній і оповідний

 

компонент: у першому вірші другого жмутку починається “надсянська

легенда“. Нараційний компонент є одиним із членів вельми своєрідного

психологічного паралелізму. “Легенда” – “Се мого серця драма“, –

зазначає автор, немовби підкреслюючи вагу підзаголовка, як і загальну

драматичну тональність збірки.

 

Оповідність ведеться від першої особи. Ліричний герой називає місце його

перебування:

 

В Перемишлі, де Сян пливе зелений,

 

Стояв на мості я в важкій задумі [9, с. 138].

 

(Підкреслені тут і далі слова-образи мають автологічний характер). Думи

линуть до коханої, щастя було лише привидом, лишився “жаль по собі

невмирущий”. А далі – органічне “вплетення “ в ліричну оповідь елементу

епічного – власне “надсянської легенди “.

 

І я згадав одно оповідання,

 

Що тут над Сяном від народа чув [9, с. 138].

 

Епічна оповідь рясніє автологізмами за своєю природою: “Замерз зелений

Сян”, на льоду “Гладкий протерли шлях мужицькі сани”; “Юрба народу

вийшла” (на берег Сяну після служби в церкві). І ось з’являється чорна

карета з чвіркою коней. Малюнок дуже пластичний, позначений характерними

епітетами (“Упряж дорога, Полискує до сонця”, “..з батога візник, мов з

пістолета лускає” і т д.). Усе западається і пропадає без сліду…

Передостання строфа автологічна повністю (“І не дізналися ніколи

люди…”), остання на межі автологізму замикає фігуру паралелізму і

водночас саму ліричну драму (ця строфа є немовби квінтесенцією змісту

всієї збірки):

 

Се мого серця драма !

 

Якби не ті літа важкої муки,

 

Пекучих болів, сліз і божевілля,

 

Глухої резигнації, скажених бунтів

 

Придавленого серця, то я сам,

 

Пригадуючи першу нашу стрічу

 

І той промінчик ясної надії,

 

Що блис мені тоді, – присяг би нині,

 

Що се був сон, надсянськая легенда [9, с. 139].

 

Другий вірш циклу відзначається дуже оригінальною версифікаційною

побудовою. Це, мабуть, єдиний зразок такої версифікації в поезії І.

Франка. Цей вірш є також структурою, в основі якої психологічний

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ