.

Музична лексика Х-ХVІ століть (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
341 7282
Скачать документ

Реферат на тему:

Музична лексика Х-ХVІ століть

Невід’ємною частиною української культури часів Київської Русі була
музика. Можна виділити три основні напрямки її побутування: народну
музику, професійну інструментальну музику (світську та ратну) і
професійний церковний спів.

Про народну музику часів Київської Русі довідуємося з різних писемних
джерел – літописів, творів красного письменства (“Слово про похід
Ігорів), давніх малюнків, зображень на ювелірних виробах, монетах тощо;
в українських народних піснях зафіксовано чимало старовинних музичних
назв (гуслі, сопелі, клепало, било, дзвони). Народні умільці – гудці,
глумці, скоморохи існували ще в язичницькі часи, їхня діяльність
модифікувалася протягом тисячоліть, особливо після прийняття
християнства.

Багатством і різноманітністю відзначався музичний побут княжого двору.
При дворі князя був цілий штат руських та іноземних (наприклад, з
Візантії) музикантів-умільців [6, с.16]. Була у Київській Русі й ратна,
тобто військова музика, яку виконували за допомогою труб, сурм, бубнів.
У літературних пам’ятках Київської Русі згадано імена таких музикантів:
гудець Ор, що співав половецькі пісні (Іпатіївський літопис, 1201), та
галицький “славутний співець” Митуса (Іпатіївський літопис, 1241).
Легендарною постаттю був славнозвісний Боян, оспіваний у “Слові про
похід Ігорів”. Улюбленцями народу були також скоморохи, яких називали
веселими людьми або веселими молодцями. У билинному епосі згадують
скоморохів, які грають “на гусельках, гудочках, свирелях” і з піснями
“по уличках походжають”.

Поширення та розвиток музичної культури сприяли виникненню в лексичній
системі мови специфічних найменувань. Досліджуючи пам’ятки XI-XIV ст.,
В.Філіппов [11] виділяє цілий пласт музичної лексики, серед якої
найбільш частотними є слова ігрець, гудець, плясець, смичець. Аналіз цих
найменувань свідчить, що це були не окремі вкраплення, а системно
організовані елементи музичної термінолексики. Доказом цього є
специфічна модель термінів: дієслівний корінь + суфікс -ець-.

До найдавніших слів, що позначали музичні поняття, належать: бубон,
голос, грати, гудіти, гусла, дуда, пісня, свиріль, скрип, співати та
ін., які є праслов’янськими за походженням.

Із впровадженням християнства в Киїській Русі почала розвиватись і
церковна музика. У другій половині XI ст. у Києво-Печерському монастирі
була заснована школа співу, з’явились і свої майстри церковного співу –
розспівщики. Уже в ті часи існували два види церковного співу –
кондакарний і стихирарний, записували церковні наспіви за допомогою
спеціальних знаків – крюків, знамен [1, с.153-154].

Розвиток української церковно-музичної термінології досліджував О.Горбач
у науковій розвідці «З історії української церковно-музичної
термінології». Автор проаналізував музичну лексику, зафіксовану в
писемних джерелах ХІ-ХVІІІ століть, починаючи від рукописних збірників,
молитовників, псалтирів до музикознавчої праці М.Дилецького та
лексикографічних праць П.Беринди, М.Смотрицького, Є.Славинецького,
І.Срезневського, Л.Зизанія, І.Максимовича; О.Горбач зафіксував музичні
терміни у водевілі І.Котляревського “Москаль-чарівник”. Автор зробив
висновок, що “вся термінологія нашої церковної – а отже найдавнішої
вченої музики в основному грецька: …скрізь ідеться або про безпосередні
позичення з грецького або про кальки-переклади грецьких термінів на
церковнослов’янщину” [3, с.3]. На думку вченого, церковно-музична
термінологія засвідчує “сильну південну, візантійсько-болгарську хвилю,
змінену згодом західньою, польсько-латинською чи – італійською”
[3, с.3].

Особливе зацікавлення викликає музична лексика, почерпнута з
давньоукраїнських пам’яток і зафіксована в “Материалах для словаря
древнерусского языка” І.Срезневського [10], “Словаре древнерусского
языка (ХІ-ХІV)” за редакцією Р.Аванесова [7], „Словнику староукраїнської
мови ХІV-ХVст.”[8], „Словнику української мови ХV – першої половини ХVІІ
ст.” [9] .

У період ХІ-ХІV ст. вже існував розвинений пласт музичної лексики, що
охоплював різні тематичні групи, серед яких найпоширенішими були назви
музичних інструментів, назви осіб, назви видів і жанрів музики та назви
процесів, пов’язаних з музикою.

Серед назв музичних інструментів виділяємо такі номінації: загальні
назви – съсuдъ, сосuдъ, със@дъ, мuсикы” – “музыкальный инструмент ”[10,
3, с.166’]; струнні музичні інструменти та їх деталі – бр Література Боровик М. Давньоруський церковний спів // Історія української музики в шести томах. К.: Наук. думка, 1989. Т. І. С. 148-171. Булик-Верхола С.З. Назви народних духових інструментів у музичній терміносистемі української мови // Вісник Державного університету „Львівська політехніка”. Проблеми української термінології. Матеріали 6-ї міжнародної наукової конференції. Львів, 2000. № 402. С. 349-354. Булик-Верхола С.З. Назви українських народних музичних ударних інструментів у мовній картині світу // Семантика мови і тексту. Зб. статей VІ міжнародної конференції. Івано-Франківськ, 2000. С. 84-89. Горбач О. З історії української церковно-музичної термінології. Мюнхен, 1965. 40 с. Закревська Я. Назви діючої особи // Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті. К.: Наук. думка, 1976. С. 52-82. 5. Іванов В. Словник термінів і слів українського церковного співу (посібник-довідник). Миколаїв, 1998. 244 с. Майборода К. Музична культура Київської Русі // Історія української дожовтневої музики. К.: Муз. Україна, 1969. С. 10-21. Словарь древнерусского языка (ХІ-ХІV). Под ред. Р.Аванесова. М.: Русский язык, 1988-1991. Т.І-ІV. Словник староукраїнської мови ХІV-ХV ст. у двох томах. К.: Наук. думка, 2000. Т. І-ІІ. Словник української мови ХV – першої половини ХVІІ ст. Львів, 1994-2000. Вип. 1-7. Срезневский И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменнымъ памятникамъ. Санкт-Петербургъ, 1893-1903. Т. І-ІІІ. Филиппов В. К терминологии музыкально-исполнительского и театрального искусства (на материале письменных памятников ХV-ХVIII веков) // Исследования по словообразованию и лексикологии древнерусского языка. М.: Наука, 1969. С. 194-195.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020