UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕтноестетика “Лісової пісні” Лесі Українки (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2334
Скачало297
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Етноестетика “Лісової пісні” Лесі Українки

 

 

“Я звикла вірити в весну та літо,” – писала Леся Українка з Києва у 1894

році в листі до свого дядька Михайла Драгоманова. Крім прихованого жалю

через страждання від важкої хвороби, що особливо були нестерпними

взимку, ці рядки доносять до нас дух своєрідного світоглядного

імперативу молодої письменниці – щирої прихильниці “релігії батьків

своїх”, що “відбилася такими прекрасними лініями і барвами у веснянках,

колядках, обрядах та легендах” [5, с. 659]. Згодом, рідна поліська

міфологічна минувшина вирине у поезії “Як я люблю оці години праці ...”

і знову у супроводі пригніченого настрою від споглядання власної блідої

хворобливої зовнішності у свічаді. Щоб остаточно не занепасти духом,

Леся зрівноважує жахливу реальність болю і страждання, далеким

відгомоном поліських уявлень про перелесника, що “летючою зорею” падав з

бабусиних уст,

 

А в хаті гарним парубком ставав,

 

Облесливим – речами і очами [3, с. 34] .

 

Романтична нічна зустріч з привабливим красенем, який

 

Речами любими затроював їй серце

 

І поцілунками виймав із неї душу [3, с. 35],

 

була своєрідною бурхливою компенсацією за нестерпні тривалі денні муки.

Так поступово письменниця наносить художню образність літературних

поетичних творів на етноестетичний та етнофілософський фон релігії

предків. Окремі заповіді цієї народної релігії звучать вже у

вищезгаданій поезії, коли заборонено усе лихе –

 

“Та не при хаті й не при малих дітях,

 

Не при святому хлібові казати... [3, с. 35]

 

І все ж справжньою мистецькою вершиною щодо наповнення художнього тексту

животворною енергією етноестетики стала драма-феєрія “Лісова пісня”.

 

Штрихи до визначення поняття етноестетики знаходимо у рекомендаціях Лесі

Українки стосовно вибору пісень для сценічного втілення драми. Щоби не

затерти художню специфіку “Лісової пісні” при постановці, авторка

вважає, що “слід доховати сільського стилю, без зайвих хитрощів” [4, с.

259], а значить “доховати”, додержатись принципів етноестетики не тільки

у виконанні мелодій на сопілці – простому сільському інструменті, але й

у задушевному оявленні тексту. Якось Т.Шевченко зауважив, що співачка,

виконуючи пісню, не передала “національної експресії” цієї пісні. Яке

точне і яке сучасне поняття – “національна експресія” – феномен, що

мистецьки збагачує художню вісь твору, синтезуючись з провідним

етноестетичним ядром – униканеням всього жаского, огидного, суцільна

естетизація навіть демонічних негативно заряджених персонажів та

образів. Про це у свій час заявив П.Куліш, аналізуючи українську казку,

яка, на його думку, не кохається у потворності, а “налягає більше на

щоденщину” [1, с. 429-430]. Рецепцію Кулішевих міркувань знаходимо у

листі Лесі Українки до матері (від 31 березня 1912 року): “... в наших

казках навіть ворожа сила – “змій” – уявляється часто в подобі

знадливого красуня. А “перелесник”? а русалки? а “золотокудрі сини” тої

богині-царівни, що має на чолі зорю, а під косою місяць?” [5, с. 660] І

нарешті чи не найприкметнішою рисою етноестетичної генези літературного

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ