UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсобливості ідіостилю Івана Драча: імпліцитність семантики поетичного слова (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7410
Скачало322
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Особливості ідіостилю Івана Драча: імпліцитність семантики поетичного

слова

 

 

Проблеми експліцитного й імпліцитного вираження інформації в мові

стосуються визначення певних стильових особливостей різних текстів.

К.Гаузенблас стосовно цього слушно зазначає: “Можна загально розрізняти

стиль експліцитний та імпліцитний” [15, с. 101]. На думку дослідника,

тенденція до експліцитності висловлювання характеризує передовсім

спеціальний стиль, зокрема науковий, а також тексти правової

кодифікації. Натомість у деяких стилях помітну роль відіграє

“імпліцитність, або цілеспрямована неекспліцитність” [15, с. 101].

Ідеться насамперед про певні висловлювання в дипломатичній сфері [пор.

ще 2, с. 55-57] чи ті, які досить часто виявляються у звичайній

комунікації.

 

Особливу увагу привертають художні тексти, однією з визначальних ознак

яких виступає їхня здатність містити імпліцитну (пізнавальну й емотивну)

інформацію. У багатьох працях саме художня мова репрезентує аналізовані

там вияви імпліцитності [див., напр., 2, с. 61-64; 4; 7; 8, с. 92-113;

9; 10, с. 153-158; 13; 15, с. 102-103].

 

Дослідники осмислюючи про текст як комунікативне явище, поширюють

співвідношення експліцитності – імпліцитності на комунікацію взагалі,

вмотивовано пов’язуючи його з активною інтерпретувальною позицією

адресата творів. Зокрема А.Душек зазначає: “Мовлячи про експліцитну й

імпліцитну комунікацію, говоримо практично про риси тексту, але тим

часом те, що людина “виносить” із тексту, а що йому приписує, є

передовсім справою її власного оцінювання, й, отже, також її загальних

ментальних, інтелектуальних і емоційних диспозицій” [14, с. 116].

 

Термін “імпліцитність” досить активно використовують у сучасній

лінгвістиці, однак немає чітості щодо його природи. Ми виходимо з того,

що окреслюване ним поняття охоплює широке й різноманітне коло

лінгвальних фактів, як у їх мовносистемному, так і дискурсивному виявах.

Не зосереджуючись спеціально на проблемі з’ясування значень згаданого

терміна (вона потребує окремого висвітлення), зазначимо: для нас

імпліцитність – це непряма (тобто опосередкована) вираженість певних

компонентів семантики знакових мовоодиниць, а також змістових фрагментів

висловлювання, тексту, які встановлюють та інтерпретують носії мови з

допомогою додаткових мисленнєвих операцій, інакше кажучи, шляхом

домислювання. Останнє може бути різне за характером і спиратися на

лінгвальну парадигматику, контекст, комунікативну ситуацію та пов’язані

з нею позамовні знання. Отже, імпліцитність є невіддільною від

експліцитності. А саме співвідношення обох площин вираженості інформації

стає прикметою комунікативних величин – висловлювань, цілих текстів із

їхньою стильовою та жанровою диференціацією. При цьому вісь

експліцитності – імпліцитності, на якій простежується різний ступінь

прямо і приховано реалізованої семантики, перетинається з багатьма

явищами, що спостерігаються в комунікативних процесах у різних сферах

спілкування, включаючи і словесне мистецтво. Зокрема, в художніх текстах

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ