UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКонотаційні властивості дзвінких приголосних в українській поетичній мові (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3739
Скачало311
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Конотаційні властивості дзвінких приголосних в українській поетичній

мові

 

 

Дзвінкі приголосні у звуковій системі сучасної української літературної

мови характеризуються диференційними ознаками, що вирізняють їх з-поміж

інших фонологічних одиниць як надзвичайно потужний стилістичний ресурс,

котрим послуговуються митці слова для створення естетично досконалого

художнього образу. Йдеться передусім про наявність у складі дзвінких

такої експліцитної артикуляційно-акустичної характеристики, як голос.

“Голос – звуковий потік, що утворюється в гортані завдяки періодичним

коливанням голосових зв’язок... при проходженні через них повітряного

струменя” [1, с. 96]. Отже, “якщо голосові зв’язки під час артикулювання

коливаються, то вимовляються дзвінкі приголосні...; якщо ж голосові

зв’язки перебувають у ненапруженому стані й не дають голосу, то

вимовляються глухі приголосні...” [18, с. 131]. Однак голос – це не

єдина риса, яка формує перцептивний образ цієї категорії звуків. Шум

(вияв неперіодичних коливань голосових зв’язок) теж належить до

особливих акустичних параметрів, здатних експонувати стилістичні

властивості дзвінких консонантів. І хоча всі без винятку приголосні –

“це звуки, основою яких є шуми, що виникають внаслідок проходження

видихуваного струменя повітря через певну перепону, утворювану в

якому-небудь місці мовного апарату” [18, с. 130], однак дзвінким

притаманний значно слабший ротовий шум, ніж глухим, що, власне, разом із

голосом і забезпечує їм стилістичну виразність у поетичній мові як

особливому різновиді комунікативної діяльності людини.

 

Співвідношення двох артикуляційно-акустичних параметрів (голосу та шуму)

обумовили, природно, індивідуальні особливості кожного з аналізованих

приголосних, віддзеркалюючи передусім національну специфіку дзвінких

консонантів сучасної української літературної мови. Оскільки це

акустично інформаційні знакові одиниці, то вони часто розглядаються як

показник евфонії українських слів, беручи участь у формуванні

мелодійного звучання лексем української мови. “Насиченість мови

дзвінкими приголосними” [7, с. 314] серед різних фонетичних засобів

досягнення милозвучності слова (звукова будова, історичні, а також

позиційні чергуваннями голосних і приголосних, зокрема й із так званим

нулем звука, різноманітні повтори звукових одиниць та їх сполук,

варіативне використання фонетичних синонімів) залишається, без усякого

сумніву, одним із найвагоміших чинників. Але особлива їх роль у

поетичній мові, де слово, естетизоване завдяки звуковій архітектоніці,

стає емоційною домінантою, розширюючи потенційні можливості

вокально-консонантної його форми.

 

В україністиці проблеми фонетичної організації поетичної мови здавна

була предметом пильної уваги багатьох лінгвістів. Одні з них

(В.В.Ковалевський [9, 10], Г.К. Сидоренко [19]) поглиблено

характеризували ритмічні особливості поезій шляхом аналізу рими та її

властивостей, інші (В.В.Шиприкевич) торкалися проблем

ритмо-інтонаційної, або просодичної, будови мовлення [25]. Милозвучність

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ