UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕлізія фонем у прикметниках української мови (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2335
Скачало204
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Елізія фонем у прикметниках української мови

 

 

Елізія – одне з морфонологічних явищ, яке полягає в усіченні однієї або

кількох фонем у кінці основи слова під час формо- та словотворення [5,

с. 145-147; 7, с. 32]. У сучасній українській літературній мові усічення

характерне для дериваційної системи, тоді, як у процесі формотворення

зафіксоване в небагатьох випадках і тільки тоді, коли формотворчим

засобом виступає суфікс. Це зближує формо- та словотворення в

формальному плані.

 

Для усічення як морфонологічного явища характерні певні особливості.

Одиницею мови, яка зазнає дії усічення, є основа, а не окрема морфема.

Елізувати можуть і окремі фонеми, і сполуки фонем, що становлять певні

форманти. Порівняно з чергуванням усічення не таке регулярне, охоплює

меншу кількість лексем. Однак йому також властиві закономірності

функціонування, встановити які покликані морфонологічні дослідження.

М.Кравченко підкреслює важливість елізії для словотворення: „Усічення –

це явище морфо- і фонотактичного характеру, зумовлене надлишковою

структурою мотивуючої основи, без усічення якої неможливий сам

дериваційний процес” [1, с. 183].

 

Змінюючи основу мотивуючого слова, елізія виконує формальні завдання: а)

усуває скупчення приголосних на міжморфемному шві, тобто „полегшує

суфіксу, який починається приголосною, приєднатися до основи” [5, с.

138; 8, с. 25]; б) скорочує довжину слова (особливо кількість

суфіксальних морфем), якщо вона перевищує оптимальні для сучасної

української мови межі [2, с. 101-102]; в) приводить фонемну структуру

слів (основ) у відповідність із закономірностями фонемної будови основ

певних частин мови [5, с. 139-140].

 

Усічення є одним із словотворчих засобів в українській мові. Однак його

дію стримує семантичний фактор: якщо через елізія спотворює семантику

слова, то усічення не відбувається (це особливо важливо під час

утворення дериватів від власних назв) [2, с. 101-102; 5, с. 144]. Тому

„обов’язковою умовою усічення і дієслівних, і іменних основ є збереження

в похідному тієї частини основи, яка несе семантичну інформацію про

слово” [5, с. 144].

 

При деривації прикметників зафіксовано значну кількість усічень, однак

для формотворення цієї частини мови елізія не характерна. Можемо

говорити тільки про усічення суфіксальних /к/, /ок/, /ек/ при утворенні

синтетичної форми вищого ступеня порівняння прикметників за допомогою

суфікса -ш-, наприклад: /легкий/ – /легший/, /тонкий/ – /тонший/,

/глибокий/ – /глибший/, /далекий/ – /дал?ший/, /вуз?кий/ – /вужчий/,

/низ?кий/ – /нижчий/, /високий/ – /вишчий/. Елізія названих формантів

регулярна. Принагідно зауважимо, що ці суфікси також усікаються при

деривації відприкметникових дієслів (пор. /глибокий/ – /поглибити/,

/широкий/ – /поширити/, /далекий/ – /віддалити/), що дає можливість

висунути припущення про порівняно пізнє їх походження та втрату ними

додаткових семантичних відтінків [4, с. 117].

 

Елізія суфіксальної /к/ відбувається також при утворенні ад’єктивів від

прикметників за допомогою суфіксів -ісіньк-, -усіньк-, -енн-, -езн-,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ