.

Семантичні співвідношення між вершинами словотвірних гнізд антонімних параметричних прикметників (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
302 4579
Скачать документ

Реферат на тему:

Семантичні співвідношення між вершинами словотвірних гнізд антонімних
параметричних прикметників

У філософії, логіці, лінгвістиці явище антонімії неодноразово привертало
і привертає увагу дослідників. Незважаючи на різне розуміння антонімії,
дослідники завжди сходились на одному: антонімія й антоніми є вираженням
протилежності в мові. Наукове визначення протилежності базується на її
філософському й логічному тлумаченні. У філософії протилежність
розуміють „як максимально розвинуті відмінності однієї і тієї ж
сутності”. Тобто сторони суперечності стають протилежними в процесі
розвитку об’єкта, що є єдиною цілісною системою [1, с. 80]. Логічну
основу антонімії утворюють несумісні поняття спільною родовою ознакою,
видові ознаки яких взаємно виключаються. Обсяги двох протилежних понять
не вичерпують обсягу родового стосовно них поняття [42, с. 32].

У лінгвістиці антонімію вивчали досить ґрунтовно. На думку Л.О.Новікова,
“одним із важливих проявів системних відношень у мові є відносна
протилежність його елементів. Антонімні відношення буквально пронизують
мову” [21, с. 12]. Антонімію розглядають не лише в лексиці і
фразеології, а й у синтаксисі, словотворі, морфології, проте не так
повно й усебічно, оскільки вважають, що “антонімія – явище, насамперед,
лексичне” [21, с. 13].

Ґрунтовніше проблеми лексичної антонімії досліджували Л.О.Новіков [21]
та В.О.Іванова [9]. Є також окремі праці, присвячені цьому питанню, у
О.О.Тараненка [37,38], Л.О.Введенської [5], Л.А.Лисиченко [15],
О.В.Вишнякової [6], В.Б.Синюк [32], М.І.Сидоренко [31], Н.Л.Соколової
[33], А.П.Коваль [12], Л.М.Полюги [26], Л.Т.Малікової [18], І.К.Козки
[13], Т.П.Усатенко [44], В.З.Безносенко [2], В.Н.Клюєвої [11],
В.М.Турчин, М.М.Турчин [43] і ін. Розроблено теоретичні проблеми
антонімії; здійснено класифікацію лексичних антонімів; досліджено
властивості антонімів на синтагматичному, парадигматичному,
функціональному рівнях; розглянуто співвідношення антонімів і синонімів,
антонімів і полісемічних слів, антонімів і паронімів; досліджено
антонімні відношення в окремих лексико-граматичних групах тощо. Отже,
лексичну антонімію вивчають у різних аспектах. Зауважимо, що недостатньо
описано антонімію окремих частин мови, не досліджено антонімію слів і
фразелогізмів, межі лексичної антонімії: нерідко змішуються власне
лексичні антоніми й антоніми словотвірні.

Антонімія отримала яскраве вираження не лише на рівні лексики, але й у
словотворенні. Дослідники цього явища неодноразово підкреслювали, що в
системній організації антонімії важливу роль відіграє словотворення [39,
с. 126], хоча словотвірні антоніми вивчені не так повно й усебічно, як
лексичні. Досить ґрунтовно питання словотвірної антонімії досліджували
О.М.Тихонов, С.М.Саідова, С.О.Ємельянова. Теоретичні питання
словотвірної антонімії розроблено у працях С.М.Саідової [28, 29],
О.М.Тихонова і С.О.Ємельянової [39], О.М.Тихонова і С.М.Саідової [40,
41]. Зокрема дослідники намагаються розмежувати лексичну і словотвірну
антонімію, словотвірну й “відображену”; є спроби виділити типи
словотвірних антонімів. В окремих працях розглянуто антонімію твірних і
похідних (Р.Н.Сафін [30]), зроблено кількісне дослідження дериваційних
синонімів і антонімів (Л.І.Мініна, Б.І.Братков [19]), охарактеризовано
структурно семантичні та ономасіологічні особливості антонімів –
іменників (Д.В.Ященко [46]). Дієслівні антонімні словотвірні гнізда
досліджено в статтях С.О.Ємельянової [7], О.С.Пардаєва [24]; словотвірну
антонімію в ад’єктивних гніздах – у праці С.М.Саідової [28].
Однокореневі словотвірні антоніми розглянуто в праці В.М.Морозової [20].
Антоніми з префіксом не- охарактеризовано у статті Л.Ю.Максимова [17],
з префіксами не- , без-, анти- – В.А.Василенко [4].

Однак багато проблем словотвірної антонімії все ще не розв’язано, так,
при вивченні антонімії основних частин мови словотвірні й лексичні
антоніми розглядають разом, у зв’язку з цим специфіка словотвірних
антонімів і їх роль у системі мови залишаються не розкритими. Варто
зазначити, що недостатньо досліджено антонімію словотвірних гнізд
окремих частин мови, тобто “відображену” антонімію. О.М.Тихонов і
С.О.Ємельянова наголошують, що “у словотвірній антонімії переважає
відображена антонімія” [39, с. 127]. Необхідно розібратись у самому
механізмі “відображеної” антонімії. Це потребує всебічного опису
словотвірних гнізд, вивчення їх структури та характеристики смислових
відношень твірних і похідних слів у їх антонімному протиставленні. Лише
виявивши особливості “відображеної” антонімії, можна визначити її місце
й роль у лексичній системі мови, а також зрозуміти роль словотвору в
системній організації лексики.

На матеріалі української мови словотвірну антонімію досліджували мало. У
працях мовознавців лексична і словотвірна антонімія нерідко змішуються.
Досі немає теоретичних праць, де було б чітко розмежовано лексичні й
словотвірні антоніми; немає єдиного терміна на позначення словотвірних
антонімів – їх називають однокореневими, лексико-граматичними,
морфологічними, афіксальними чи словотвірними; про “відображену”
антонімію взагалі не згадується. На сьогодні недостатньо досліджено
словотвірну антонімію окремих частин мови; антонімію словотвірних гнізд
окремих частин мови, тобто “відображену” антонімію, не вивчали взагалі
на матеріалі української мови.

Більшість дослідників, зокрема Л.Булаховський [3], М.П.Івченко [10],
Н.Я.Грипас [34], антонімами вважають лише різнокореневі слова (власне
лексичні антоніми). Проте використання терміна “різнокореневі антоніми”
лише щодо лексичних антонімів не зовсім точне, оскільки, як побачимо
далі, різнокореневі слова можуть бути як лексичними, так і
“відображеними” антонімами. Інші дослідники (А.П.Грищенко [35],
М.А.Жовтобрюх [8], Л.А.Лисиченко [16], Л.М.Полюга [25] і ін.) виділяють
різнокореневі (власне лексичні) та однокореневі (їх ще називають
морфологічними, граматичними, лексико-граматичними, афіксальними)
антоніми. Використання стількох термінів для позначення одного явища
(однокореневих антонімів) часто заплутує й викликає певні труднощі при
його вивченні. А.П.Грищенко однокореневі антоніми ще пропонує називати
словотвірними, “тому що формування їх здійснюється за безпосередньою
участю словотворчих засобів, здатних виражати протилежні значення
відповідних похідних лексичних одиниць” [35, с. 168]. Цілком
погоджуємось із ученим, що термін “словотвірний” є найточнішим для
визначення таких антонімів. Зауважимо, що однокореневі антоніми
мовознавці розглядають як структурний різновид лексичних антонімів, а не
як окремий тип антонімії.

Спробуємо розмежувати поняття лексичної, словотвірної та “відображеної”
антонімії. Як зазначає С.М.Саідова, “лексичні і словотвірні антоніми
становлять одну систему, у якій вони тісно переплетені. У них одна
семантична база – полярність значень, характерна як для лексичних, так і
для словотвірних антонімів” [29, с. 145].

Лексичними антонімами мовознавці називають слова, які позначають
протилежні ознаки одного й того ж поняття, а також якщо їх семантичні
структури об’єднуються між собою інтегральною семою та відрізняються
протилежними диференційними семами, що заперечують одна одну. При цьому
враховується сполучуваність антонімів і моделі синтаксичних конструкцій,
у яких ці антоніми вживаються. Так, наприклад, лексичними антонімами є
прикметники високий – низький, широкий – вузький, довгий – короткий;
іменники воля – гніт, друг – ворог, аналіз – синтез; дієслова визволяти
– поневолювати, запитувати – відповідати та ін. Протилежність значень
таких слів закладена в коренях лексем.

У словотвірних антонімах значення протилежності виражається за допомогою
афіксальних морфем: префіксів і суфіксів. Словотворення – основна база
появи антонімних слів у мові [28, с. 69]. Уперше чітке розмежування
лексичних і словотвірних антонімів було подано у працях О.М.Тихонова,
С.М.Саідової [40,41]. “Словотвірні антоніми – це антоніми, що виникли в
результаті деривації. Вони – продукт словотворення” [41, с. 22].
Насамперед, до словотвірних антонімів учені відносять:

I. Однокореневі антоніми, що утворюють словотвірну пару: твірне ?
похідне.

Сюди належать:

? префіксальні утворення (іменники, прикметники, прислівники, дієслова),
які протиставляються однокореневому безпрефіксному слову: бажаний ?
небажаний, байдужий ? небайдужий, акуратний ? неакуратний, моральний ?
аморальний, афіксний ? безафіксний, варіантний ?інваріантний, земний ?
надземний, безпечно ? небезпечно, правильно ? неправильно, гармонійність
? дисгармонійність, циклон ? антициклон, гени ? антигени, атака ?
контратака, згода ? незгода, лейкемія ? алейкемія, контрольність ?
безконтрольність, плантація ?імплантація, потужність?надпотужність,
абсорбація?реабсорбація, винен ? невинен, гармоніювати ?
дисгармоніювати і т. п.

Потрібно мати на увазі, що антонімами є не всі слова, що вживаються з
будь-яким запереченням, а лише ті слова із префіксом не-, які називають
нове поняття (наприклад, доля ? недоля). Не будуть антонімами високий ?
невисокий, молодий ? немолодий і т. п., оскільки, коли ми говоримо
“невисокий”, то це не свідчить, що предмет низький: він може бути і
середньої висоти. Аналогічно, “немолодий” не означає “старий”: це може
бути людина середнього віку.

? префіксально – суфіксальні утворення: лад ? безладдя, закон ?
беззаконня, воля ? безволля, слава ?безслав’я, хмари ?безхмар’я і т. п.

II. Однокореневі антоніми з афіксами протилежних значень. Вони мають
спільну твірну основу, є похідними словами одного ступеня словотворення
і не утворюють словотвірної пари.

Тут виділяють окремі типи:

? префіксальне слово протиставляється префіксальному слову: навантажити
? розвантажити, антифашистський ? профашистський, довоєнний ?
післявоєнний, наземний ? підземний, гіпервітаміноз ? гіповітаміноз,
обмотувати ? розмотувати, вбігти?вибігти, увезти ?вивезти, викочування
?скочування, вибивання?забивання, відтягнути ?дотягнути,
відімкнути?замкнути, відкривання?накривання, відгвинтити?пригвинтити,
воз’єднання?розз’єднання, девальвація ?ревальвація, дореформний
?пореформний, зсувати?розсувати, імпорт?експорт, підводний ?надводний,
недогодувати ?обгодувати, недоважити ?переважити,
передембріональний ?постембріональний, понадхмарний?попідхмарний ,препоз
иція?постпозиція, прибуток?убуток і т. п.

? суфіксальне слово протиставляється суфіксальному слову:
гарбузик?гарбузище, котик?котюга, хвостик ?хвостяга, хмарка ?хмарище,
пеньок ?пнище , дубочок ? дубище, козлик ? козлище, камінець ? каменюка,
вербичка?вербище, ямка?ямище, губонька ?губище, пиріжок?пиріжище,
візок?возище і т. п.

? префіксально – суфіксальне слово протиставляється префіксально –
суфіксальному слову: Прикарпаття ? Закарпаття, перед гір’я ? загір’я і
т. п.

III. Антонімні пари зі зв’язаним коренем, у яких немає твірного слова:
прогрес ? регрес, пролог ? епілог, симпатія ? антипатія,
авангард?ар’єргард, запрягти ? розпрягти, включити ? виключити і т. п.

† ? D

F

би відображають їх у своїй семантичній структурі. Такі, наприклад,
похідні гарно ? погано відображають антонімність твірних гарний –
поганий. Порівняймо також височенький ? низенький, високо ? низько і
високий – низький;величенький – маленький і великий-малий; товстіти –
тоншати, товщина – тонкість, товсто –тонко, товстенький –тоненький і
товстий –тонкий; глибоченький-міленький, глибоко-мілко, глибокість –
мілкість, глибина – мілина і глибокий-мілкий та ін. На думку
О.М.Тихонова та С.М.Саідової, антонімні відношення відображають не лише
окремі слова, але і гнізда слів – уся відображена антонімія зосереджена
у словотвірних гніздах [40, с. 70].

Вершини словотвірних гнізд високий – низький, широкий – вузький, великий
– малий, товстий – тонкий, грубий – тонкий, глибокий – мілкий, довгий –
короткий, довгий – куций, просторий – тісний є лексичними антонімами.
Зіставлення семантики цих параметричних прикметників та визначення
співвідношень між ними дасть змогу проаналізувати, як похідні цих
словотвірних гнізд відображають антонімність твірних (вершин СГ) у своїй
семантичній структурі. Аналіз проводимо на рівні ЛСВ та семному.

Високий – низький (9:9) 1

ЛСВ1 ( високі дерева) – ЛСВ1 ( низькі дерева) – сема “розмір”

ЛСВ2 ( висока стеля) – ЛСВ2 ( низька стеля) – сема “локація”

ЛСВ3 ( високий процент) – ЛСВ3 ( низький процент) – сема “кількість”

ЛСВ4 ( високі темпи розвитку) – ЛСВ4 ( низькі темпи розвитку) – сема
“інтенсивність”

ЛСВ5 ( висока думка про когось) – ЛСВ5 ( низька думка про когось) –
сема “оцінка”

ЛСВ6 ( висока проба) – ЛСВ6 ( низька проба) – сема “якість”

ЛСВ7 ( високі почуття) – ЛСВ7 ( низькі почуття) – сема “якість”

ЛСВ8 ( високий голос) – ЛСВ8 ( низький голос) – сема “якість”

ЛСВ9 ( висока посада) – ЛСВ9 ( низька посада) – сема “соціальне
значення”

Широкий – вузький (9:5)

ЛСВ1 ( широка дорога) – ЛСВ1 ( вузька дорога) – сема “розмір”

ЛСВ3 ( широке коло людей) – ЛСВ2 ( вузьке коло людей) – сема
“кількість”

ЛСВ7 ( широкі інтереси) – ЛСВ3 ( вузькі інтереси) – сема “якість”

ЛСВ7 ( широка спеціальність) – ЛСВ4 ( вузька спеціальність) – сема
“якість”

ЛСВ9лінгв.( широкий голосний звук) – ЛСВ5 лінгв.(вузький голосний звук)
– сема “якість”

Великий – малий (9:8)

ЛСВ1 ( велика риба) – ЛСВ1 ( мала риба) – сема “розмір”

ЛСВ2 ( великі гроші) – ЛСВ2 ( малі гроші) – сема “кількість”

ЛСВ3 ( великий день) – ЛСВ3 ( малий день) – сема “час”

ЛСВ4 ( великі діти) – ЛСВ4 ( малі діти) – сема “вік”

ЛСВ5 ( велика радість) – ЛСВ5 ( мала радість) – сема “інтенсивність”

ЛСВ6 ( велике досягнення) – ЛСВ6 ( мале досягнення) – сема “якість”

ЛСВ7 ( великий розум) – ЛСВ7 ( малий розум) – сема “якість”

ЛСВ8 ( великий панок) – ЛСВ8 ( малий панок) – сема “соціальне значення”

Товстий – тонкий (4:13)

ЛСВ1 ( товста книга) – ЛСВ1 ( тонка книга) – сема “розмір”

ЛСВ2 ( товстий бук) – ЛСВ2 ( тонкий бук) – сема “розмір”

ЛСВ3 ( товсті брови) – ЛСВ3 ( тонкі брови) – сема “розмір”

ЛСВ4 ( товстий голос) – ЛСВ8 ( тонкий голос) – сема “якість”

Грубий – тонкий (8:13)

ЛСВ1 ( груба пані) – ЛСВ1 ( тонка пані) – сема “розмір”

ЛСВ2 ( грубий пісок) – ЛСВ4 ( тонкий пилок) – сема “розмір”

ЛСВ5 ( грубий голос) – ЛСВ8 ( тонкий голос) – сема “якість”

ЛСВ8 ( який ти грубий!) – ЛСВ6 ( Женя – розумна, тонка…) – сема
“оцінка”

Глибокий – мілкий (7:3)

ЛСВ1 (глибокий ставок) – ЛСВ1 (мілкий брід) – сема “розмір”

ЛСВ2 ( глибоке залягання породи) – ЛСВ2 ( мілке залягання породи) –
сема “локація”

Довгий – короткий (2:3)

ЛСВ1 (довге волосся) – ЛСВ1 (коротке волосся) – сема “розмір”

ЛСВ2 ( довга перерва) – ЛСВ3 ( коротка перерва) – сема “час”

Довгий – куций (2:3)

ЛСВ1 (довгий хвіст) – ЛСВ1 (куций хвіст) – сема “розмір”

ЛСВ2 (довгий день) – ЛСВ2 ( куций день) – сема “час”

Просторий – тісний (2:8)

ЛСВ1 (простора хата) – ЛСВ1 (тісне подвір”я) – сема “розмір”

Порівняння семантичної структури антонімних параметричних прикметників
дало змогу визначити такі типи відношень між ними:

Усі прикметники вступають в антонімні відношення основним своїм
значенням (ЛСВ1);

прикметники – антоніми, у яких спостерігається повний паралелізм
семантичної структури (високий – низький). Хоча ці ад’єктиви утворюють
паралельні антонімні значення, проте вживаються в межах цих значень не
завжди симетрично. Так, у межах одного і того ж ЛСВ7 “благородний –
підлий”, крім паралельного вживання, антоніми мають випадки використання
окремі для кожного з них: лише високий подвиг, благородство; і лише
низький егоїзм, наклеп, зрада, заздрість.

прикметники – антоніми, у яких паралелізм виявляється в усіх ЛСВ
симетрично(великий – малий, довгий – куций). Не говоримо про повний
паралелізм семантичної структури, оскільки кількість ЛСВ цих слів –
антонімів є різною: у прикметників великий та куций на один ЛСВ більше,
ніж у їх антонімних відповідників.

прикметники – антоніми, у яких паралелізм виявляється лише в частині ЛСВ
симетрично (глибокий-мілкий)

прикметники – антоніми, у яких паралелізм виявляється лише в частині ЛСВ
симетрично та несиметрично (широкий-вузький, товстий-тонкий,
грубий-тонкий, довгий-короткий)

прикметники -антоніми, у яких паралелізм виявляється лише в одному ЛСВ
симетрично (просторий-тісний)

На думку О.О.Тараненка, причини як паралельного розвитку антонімів, так
і відхилень від нього полягають в особливостях їх лексичних значень і
визначаються, з одного боку, предметно – поняттєвою (позамовною)
співвіднесеністю цих слів, а з іншого, – їх внутрішньомовними
властивостями. Пов’язаність розвитку антонімного протиставлення з
позамовною дійсністю залежить від розвитку самої дійсності і від
розвитку її пізнання мовним колективом [38.,32].

окремі ЛСВ полісемантичного слова мають декілька антонімних
відповідників(товстий-тонкий, грубий – тонкий, довгий – короткий,
довгий – куций)

найчастіше антонімними є ЛСВ із семою “розмір”(12) та “якість”(10),
рідше – із семами “час”(3), “кількість”(3), “локація”(2),
“інтенсивність”(2), “оцінка”(2), “вік”(1), “соціальне значення”(2).

Розвиток антонімних відношень у словах на рівні окремих ЛСВ із
відповідними семами.

семи розмір локація якість інтенсивність оцінка час вік кількість соц.
знач.

Кількість антонімних ЛСВ 12 2 10 2 2 3 1 3 2

Література

Аверьянов Н.А. Динамика противоречий // Вопросы философии. 1976. Вып.5.

Безносенко В.З. Некоторые виды работы с синонимами и антонимами при
изучении однородных членов // Русский язык в школе. 1964. №5.

Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. К., 1965.

Василенко В.А. До питання про однокореневу прикметникову антонімію //
ФН. Суми, 2000.

Введенская Л.А. Синонимические пары антонимов // Русский язык в школе.
1969. №4.

Вишнякова О.В. Паронимы и антонимы // В научном поиске. М., 1967.

Ємельянова С.А. О глагольных антонимичных словообразовательных гнёздах в
современном русском языке // АПРС: Сб.н.ст. Ташкент, 1982.

Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. К., 1984.

Іванова В.А. Антонимия в системе языка. Кишенёв, 1982.

Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. К., 1962.

Клюева В.Н. Типы упражнений по антонимам // Русский язык в школе.
1958.№3

Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. К., 1978.

Козка І.К. Синонімічно-антонімічні відношення в системі прикметників
портретної характеристики людини в сучасній українській мові..Автореф.
дис. канд. філол. наук . Харків, 1994.

Кононенко В.И. Системно-семантические связи в синтаксисе русского и
украинского языков. К., 1976.

Лисиченко Л.А. Антоніми в сучасній українській мові // УМЛШ. 1976. №1.

Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови: Семантична
структура слова. Харків, 1977.

Максимов Л.Ю. Частица не и приставка не- с краткими прилагательными //
Русский язык в школе. 1957. №2.

Маликова Л.Т. Специфика антонимических связей членов признаковых
лексико-семантических групп // Вісник Київського університету.
Літературознавство. Мовознавство. 1990.Вип.32.

Минина Л.И., Бартков Б.И. Количественное исследование деривационной
синонимии и антонимии современного русского языка // Актуальные вопросы
дериватологии и дериватографии. Владивосток, 1986.

Морозова В.М. Однокорневые отглагольные префиксальные
антонимы-существительные в современном русском языке // Научные труды
Куйбышевского пединститута. Т.20. Куйбышев, 1972.

Новиков Л.А. Антонимия в русском языке.М.,1973.

Новиков Л.А. Антонимия и ёё соотношение с другими категориями лексики //
РЯНШ. 1973. №4.

Новиков Л.А. Семантический анализ противоположности в лексике: принципы,
аспекты, метод // ФН, 1973. №3.

Пардаев А.С. Структурные типы антонимичных словообразовательных гнёзд
глаголов в современном русском языке // АПРС: Сб.н.ст. Ташкент. 1982.

Полюга Л.М. Про антоніми та їх використання // Словник антонімів
української мови. К.: Довіра, 1999.

Полюга Л.М. Слово в поетичному тексті І.Франка.К., 1977 .

Реформаторский А.А. Введение в языкознание. М.,1967.

Саидова С.М. Словообразовательная антонимия в адъективных гнёздах //
Вопросы русского и общего языкознания: Сб.н.тр. №580. Ташкент.1979.

Саидова С.М. Словообразовательная антонимия в русском языке //АПРС.
1980. Ч.2.

Сафин Р.Н. Антонимия производящего и производного в современном русском
языке // Словообразование и стилистика современного русского языка.
Изд-во Казанского ун-та.1991.

Сидоренко М.И. О фразеологических антонимах русского языка // Русский
язык в школе. 1969. №3.

Синюк В.Б. Фразеологизмы с антонимическим компонентом // РЯНШ. 1975. №5.

Соколова Н.Л. К проблеме определения и класификации антонимов и их
стилистическое использование // ФН. 1977. №6.

Сучасна українська літературна мова // За ред. А.М.Плющ. К., 2000.

Сучасна українська літературна мова // За ред. А.П.Грищенка.К., 1997.

Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія //За ред.
І.К.Білодіда. К., 1973.

Тараненко О.О. Полісемантичний паралелізм і явище семантичної
аналогії.К., 1980.

Тараненко О.О. Розвиток антонімічних відношень у багатозначних словах
// УМЛШ. 1977. №1.

Тихонов А.Н., Емельянова С.А. Антонимы и словообразования // Вопросы
русского и общего языкознания: Сборник .научный трудов, №501. Ч.1.
Ташкент.1976.

Тихонов А.Н., Саидова С.М. Антонимия лексическая и антонимия
словообразовательная // РЯШ. №4. 1980.

Тихонов А.Н., Саидова С.М. Русская антонимия. УФА, 2000.

Торфул М.Г. Логіка. К.: Академія, 1999.

Турчин В.М., Турчин М.М. Семантична кореляція антонімів і синонімів в
системі мови //Мовознавство. 2001.№1.

Усатенко Т.П. Лексична семантика і розвиток мови учнів. К., 1984.

Философский энциклопедический словарь. М.: Современная энциклопедия.,
1983.

Ященко Д.В. Структурно – семантичні та ономасіологічні особливості
антонімів-іменників німецької мови // ФН. Суми, 2002.

1 У дужках вказано цифрами співвідношення кількості ЛСВ у прикметниках.

У дужках вказано кількість антонімних ЛСВ

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020