UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТворчість Миколи Хвильового в контексті українсько-німецьких літературних взаємин (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось9887
Скачало348
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Творчість Миколи Хвильового в контексті українсько-німецьких

літературних взаємин

 

 

Особливо помітне місце в українській літературі 20-30-х років XX

століття посідає творча спадщина Миколи Хвильового, визначного

письменника і публіциста, теоретика і лідера національного відродження

того часу. Уже перша збірка його оповідань “Сині етюди” (1923) отримала

високу оцінку О. Білецького, Д. Донцова, С.Єфремова, Є. Маланюка та ін.

Зовсім не випадково О. Білецький назвав М.Хвильового “основоположником

справжньої нової української прози”, наголосивши при цьому на впливі

його книг “Сині етюди” і “Осінь” на молодих прозаїків: “Вони, по суті,

визначили все коло тем нашої революційної белетристики...” [2, с. 139].

 

І хоча сьогодні маємо чимало літературно-критичних статей, досліджень

художнього слова письменника, його видавничої діяльності, участі в

літературній дискусії 1925 – 1928 років тощо, поза увагою дослідників

залишається поки що проблема творчих контактів митця з

західноєвропейською літературою, німецькою зокрема.

 

Орієнтація М. Хвильового на “психологічну” Європу засвідчила його

намагання “європеїзувати” рідну культуру, піднести її до рівня світового

письменства. До речі, ця ідея не була новою. Подібну програму висунув у

свій час П. Куліш, вклавши в уста одного з героїв твору “Шукачі щастя”

Кремньова такі слова: “Українці – чув я не раз від етнографів і дотепер

вірю – лежать головою до Європи, а ногами до Азії, вони вельми здатні

підноситися від споконвічної темряви до всеможливих витонченостей

просвіти” [4, с. 15 ].

 

Звичайно, гасла М. Хвильового “Для мистецтва – тільки Європа!”, “Геть

від Москви!” набули яскраво політичного забарвлення, а тому й зазнали

різних оцінок; сама ж ідея інтерпретувалася на рівні ідеалістичного

погляду на історичний процес. Поставивши питання орієнтації на Європу,

Хвильовий розкрив своє розуміння поняття Європа. Це не Європа в

конкретному тогочасному культурно-господарському і політичному

комплексі, як це намагались примітивно й тенденційно тлумачити його

опоненти. “Європа, – писав Хвильовий, – це досвід багатьох віків. Це не

така Європа, що її Шпенглер оголосив “на закаті”, не та, що гниє, до

якої вся наша ненависть. Це Європа грандіозної цивілізації, Європа –

ґете, Дарвіна, Байрона, Ньютона, Маркса і т.д. Це та Європа, без якої не

обійдуться перші фалянги азіятського ренесансу” [9, с. 246]. Отже, вже з

цього видно, що письменник під поняттям Європа розумів знання, ідеї,

художні традиції, що їх створили інтелектуали протягом віків, ту духовну

спадщину, що стала власністю усіх народів.

 

Микола Хвильовий прагнув відшукати шляхи для повного розквіту літератури

і мистецтва, виступав проти тенденції культивування творчого епігонства,

що виросло на схильності тільки копіювати вершинні досягнення інших

культур, передусім культури російської. А тому на запитання: на яку із

світових літератур повинна орієнтуватися українська література –

письменник дає таку відповідь: “У всякому разі не на російську, це

рішуче й без всяких застережень. Від російської літератури, від її

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ