UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська поезія резистансу 40 – 50–х років ХХ століття – своєрідне явище літературного процесу (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11549
Скачало442
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Українська поезія резистансу 40 – 50–х років ХХ століття – своєрідне

явище літературного процесу

 

 

Великому Франкові належить вислів: “Національна література – се ліс, в

котрім є й дуби, є й ліщина, але все разом має одноцільний характер –

відразу видно, що се ліс, а не степ, що се витвір колективної праці

духової, назрілих загальних змагань усієї суспільності, а не одрізнені

прояви поодиноких, самотніх, хоч би й великих талантів” [1, с. 19].

Звісно, неоднорідність, нерівноцінність явищ літературного процесу,

кожне з яких виконує свою функцію у літературі, – факт незаперечний.

 

Літературознавці материкової України, на відміну від вчених української

діаспори, нещодавно звернулися до посттоталітарного осмислення

письменства резистансу. Іде мова про комплекс літератури, зокрема

поезію, яка супроводжувала антифашистський і антирадянський

національно–визвольний рух 40 – 50–х років ХХ століття. Творена у

несприятливих умовах збройної боротьби учасниками підпільних формувань

своєю художньою якістю вона не може дорівнювати першорядним творам

українського письменства, які писали “генерали літератури”

(І.Айзеншток).

 

Це – явище так званої “масової літератури”, яка ще не встигла виділити

своїх корифеїв. Однак, на думку О.Білецького , “літератури не складають

п’ять чи шість письменників, і знати їх десять чи двадцять – не значить,

звичайно, знати літературу” [2, с. 9]. Невиправдано, що ми переважно

знайомимося “із верховинами й не цікавимось тим гірським пасмом, тією

громадою, яка ці верховини створила”[2, с. 10]. І.Айзеншток,

упорядкувавши збірник творів маловідомих (а то й анонімних) українських

письменників першої половини ХІХ століття “Котляревщина”, присвятив його

проблемі “дослідження дрібних другорядних, забутих і невідомих авторів”

[2, с. 14], за його власним визначенням, “масової літератури” [2, с. 5].

Літераурознавець вважає, що саме вони виявляють справжнє обличчя

української чи й будь-якої іншої літератури, оскільки геніальний твір,

“думка генія гідна внести єдність і гармонію та узагальнити роз’єднані

результати поодиноких дослідів, лише спираючись на всі дрібні й

роз’єднані спостереження”, погоджуючись із А.Г.Горнфельдом, що “...і тут

кожен значний твір є наслідок спадковго розвитку загальних мотивів, і

тут ... кожне велике поступовання виявляють не тільки безсмертні його

представники, а й ціла низка другорядних письменників, про яких не

тільки гріх забувати, а й небезпечно” [2, с. 15].

 

Саме другорядні письменники, “рядові літератури”, які творять її

традицію, підхоплюючи ідеї великих поетів, “...перетворюють

індивідуальні ознаки великого літературного твору на ознаки жанрові,

індивідуальну комбінацію ознак фіксують як канонічну для даної епохи.

Вони сприяють шаблонізації літературного жанру, і цей шаблон дозволяє

нам чіткіше відокремити у творі поета–початківця ті родові ознаки, що

переносять явище абсолютно–індивідуальне й неповторне у своїй

безперечній значимості в коло явищ історичних” [2, с. 17]. Й аналіз та

вивчення “масової літератури” “дозволяє чітко судити про зміну

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ