UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАмбівалентність образу мерця в українських народних чарівних казках (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2943
Скачало222
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Амбівалентність образу мерця в українських народних чарівних казках

 

 

Значна кількість казкових мотивів, що пов’язана з подорожами головних

героїв у потойбічний світ, виникла на основі генетично-семантичного

зв’язку чарівної казки і обряду. Цей зв’язок зумовлений трансформацією

елементів похоронної та весільної обрядовості у композиційну цілісність

казки, яка належить до позаобрядових жанрів. На думку В.Петрова,

"первісно казка була обрядовим жанром саме приналежністю похоронного

обрядового акту, супровідною обрядовою розповіддю, звичайно,

інсценізованою, подорожі, далекої дороги, в яку відходив померлий" [1,

с. 270]. У структурі чарівної казки ці трансформовані елементи

зберігаються, проте набувають дещо іншого значення та мотивування, ніж у

власне обрядовому тексті. Лише окремі мотиви казок "стало відповідають

окремим елементам обрядового акту і послідовності їх логічно-обрядового

розташування" [1, с. 270].

 

Проблему співвідношення обряду і чарівної казки досліджував В.Пропп у

праці "Исторические корни волшебной сказки". Учений висловив цікаві

міркування про походження багатьох казкових мотивів з різних соціальних

інститутів, відводячи при цьому чільне місце обряду посвячення та

уявленням про потойбічний світ [2, с. 352], де, як правило, фігурують

образи, тісно пов’язані зі смертю.

 

За спостереженнями М.Грушевського, примітивна людина сприймала смерть як

"результат чийогось злого наслання, діло якоїсь злої сили, ворогів або

чужородців" [3, с. 145-146]. З іншого боку, в обрядових діях смерть

трактується як "відхід, льокальне переміщення в просторі", а "померлий –

це той, що відійшов" [4, с. 247], обов’язково змінюючи свій зовнішній

вигляд. У весільному обряді молода під час переходу зі свого роду у рід

молодого "помирає", її "відхід від роду розглядався як смерть, більше,

ніж смерть, як цілковите знищення" [5, с. 262]. У казках образ смерті

"виступає головною основою казкового сюжету" [6, с. 167], який спонукає

героїв до здійснення чудесних подвигів.

 

Таким чином, з огляду на попередні дослідження, чарівна казка подає

смерть не як фізичний акт кінця життя, а межу, "тісно переплетену з

переходом" [7, с. 58] лімінальної одиниці (головного персонажа) зі

"свого" у "чужий" простір. У структурі казкових сюжетів такий перехід

відіграє вагому роль у тимчасовому вилученні казкового персонажа з

"одомашненого" простору. Герой передусім повинен налагодити контакт з

представниками потойбіччя, що відбувається тільки за умови динаміки

ритуального переходу – "єдиного регламентованого способу спілкування

людей і богів, і чим вище ті чи інші персонажі в ієрархії у системі

чужого, тим далі вони знаходяться від людини і збільшується ступінь

ритуалізації з ними" [8, с. 10]. Усі зовнішні форми переходу у новий

статус, на думку В.Єрьоміної, ідентичні для живих і мертвих [9, с. 139].

 

Ритуал переходу – своєрідний процес встановлення рівноваги та

налагодження контакту між сферами "свого" і "чужого", обмін цінностями,

"договір між обома сторонами на основі їхніх відносин" [9, с. 5], що

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ