UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНаціональна специфіка українського фольклору (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось13437
Скачало658
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Національна специфіка українського фольклору

 

 

Населення певної расової модифікації, яке тривалий час живе в однакових

природно-географічних та історичних умовах, витворює спільноту, що

характеризується єдністю мови й типом тих психічних і світоглядних

властивостей, комплекс яких нині називають національним характером

народу, або його ментальністю [1]. За М.Костомаровим, це "духовний склад

народу", в обсяг якого входять "склад розуму, напрям волі, погляд на

духовне й громадянське життя" [2, с. 428].

 

Витоків національної специфіки фольклору слід шукати передусім у

менталітеті його творця й носія – у національних особливостях певного

етносу. О.Бодянський писав: "Життя народу має свою особливу фізіономію,

що складається із його фізичних і душевних властивостей". Своєрідність

життя народу, яка встановлюється "його релігією, філософією, правом,

звичаями, історією, місцевістю країни і її властивостями, віруваннями,

мовою, численними життєвими умовами і т.п., ні в чому так яскраво, міцно

й досконало не виражається, як у його словесності" [3, с. 150].

М.Драгоманов акцентував, що подібність українських пісень від Карпат по

Дон становить "осібне дуже подібне в осередку своєму ціле", "і се одна з

найясніших прикмет самостійної й одностайної національности" [4, с. 64].

 

 

Як витвір певної спільноти, у своєму кругообігу народні пісні стають

фактором дальшої національної консолідації. "Українські пісні й думи, –

констатував Ф.Колесса, – подають зразки чистої народної мови й

поетичного вислову, розбуджують любов і повагу до рідного слова, стають

сильним сполучником міліонів українського народу, кружляють у всіх його

роз’єднаних частинах неначе кров у живому орґанізмі" [5, с. 150].

 

Різкої, абсолютної відокремленості духовної культури, у тому числі

словесної, одного народу від культури інших народів немає. Існують певні

цивілізаційні течії й типи культур, між якими є певна взаємодія й

взаємовпливи, однак національний генотип культури зберігається.

Запозичене трансформується, "одомашнюється", націоналізується на

автохтонному ґрунті. З одного боку, за І.Франком, кожна національна

культура потребує освіжитись інгаляцією впливів, а водночас у своєму

організмі витворює імунітет відпорності на нівелізаційну агресивність

зовні.

 

Український фольклор у загальних рисах належить до типу слов’янської

словесності, однак є у ньому і щось спільне з усною народною творчістю й

певних неслов’янських європейських народів – фінів, литовців на півночі,

румунів, греків на півдні. Взагалі впадає у вічі смуга найбільшого

багатства усної словесності по лінії Фінляндія – Литва – Білорусь –

Україна – Румунія – Греція і Балкани. Чим це пояснюється? Дослідники

намагались витлумачити це явище різними причинами, зокрема, слабкою

урбанізацією земель, впливами то азіатськими, то візантійськими,

більш-менш однаковим географічним положенням. Однак така аргументація

недостатня. Нею не можна, наприклад, пояснити бідності фольклору поляків

– споконвічних сусідів українців. О.Бодянський навіть писав, що на цій

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ