UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТуга за героїчним: Іван Франко і Дмитро Донцов (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2098
Скачало203
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Туга за героїчним: Іван Франко і Дмитро Донцов

 

 

Проблема “Іван Франко і Дмитро Донцов” випливає насамперед із складності

ставлення Донцова до постаті Івана Франка. З одного боку, головний

ідеолог українського націоналізму не приймав самих основ Франкового

світогляду, що базувався на європейському позитивізмі XIX ст., його

ідеалів соціальної справедливості, гармонійно розвиненої особистості й

постійно це підкреслював. А з іншого – глибоко цінував величезний талант

Франка, а окрім цього, йому дуже імпонувала гострота Франкового слова,

батіг сатири та дошкульність іронії, якими той умів буквально знищувати

своїх супротивників. Врешті-решт, ця подвійність у ставленні до автора

“Каменярів” та “Мойсея” під кінець діяльності Донцова узгодилися між

собою; він, здається, знайшов ключ для їх гармонізації.

 

Але починати з’ясовувати цю проблему треба з основної підвалини

світогляду Донцова, а саме з його трактування нації – категорії, яку

він, як і багато інших соціологів того часу, волів називати терміном

“раса”, оскільки, як стверджував, приміром, Юрій Липа у трактаті

“Призначення України”, поняття “нація” має радше політичний характер,

поняття ж “раса” характеризується більшою історичною протяжністю.

 

Отже, для Д.Донцова найвищим людським типом є нордійська раса з такими

притаманними їй рисами, як державотворчі здібності, лицарські чесноти,

непідкупність тощо. Такий тип в українстві, на його думку, зустрічається

дуже рідко (Іван Вишенський, Іван Сірко, Максим Кривоніс, Юрій

Тютюнник). Натомість у нашому народі переважають прикмети іншого,

нижчого психологічного типу – динарського, позначеного любов’ю до

батьківщини, збереженням традицій, мистецькою обдарованістю, що

забезпечує йому здатність перетривати тисячоліття. Яскравим

представником цього динарського хліборобського типу Донцов вважав Івана

Франка.

 

Здавалося б, у такому поділі немає нічого принизливого для динарської

раси. Але це доти, доки автор не дає їй конкретних характеристик. А

характеристики вносять суттєві корективи в цей поділ. Справа в тому, що

нордійська раса формує державотворчу, мілітарно-героїчну еліту, здатну

організувати державне життя і забезпечити стабільність суспільства.

Отже, нордійська раса створює володарську касту, динарська – підвладну.

Цілком зрозуміло, що симпатії автора на боці першої. При цьому він

посилається на авторитет Тараса Шевченка, який ділив українців на

козаків і свинопасів, лицарів і гречкосіїв. Коли домінує аристократична

володарська раса, в суспільстві панує порядок; коли ж вона з тих чи

інших причин перероджується або виявляється знищеною, тоді країна

опиняється у небезпеці, бо гору беруть сили, які виражають ідеологію

маси, і це призводить до втрати державності.

 

Ці свої теоретичні підклади чи засновки Д.Донцов ілюструє на прикладі

історії України (чи, може, виводить їх із неї). Три її періоди

державності пов’язані з домінуванням володарської верстви: давня

князівська Русь, лицарство Литовсько-Руського князівства та період

Гетьманщини. Він підкреслював зв’язок між трьома цими періодами

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ