UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТипологія персонажів у Франковій прозі (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1691
Скачало253
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Типологія персонажів у Франковій прозі

 

 

Франко свого часу запалився воістину бальзаківським наміром – “у більших

або менших оповіданнях змалювати побут Галицької Русі в різних околицях,

у різних суспільних верствах та родах занять” [10; т.38; с.484]. Десять

повістей та романів і понад сто оповідань, об’єднаних у дванадцять

збірок, – ось наслідок творчого експерименту письменника.

 

Галичина Франкової епохи вже почала відчувати на собі впливи

європейської цивілізації з такими її атрибутами як розвиток

промисловості, культурно-освітньої та суспільно-політичної сфери. Реалії

життя вносили свої корективи у патріархальне існування сільського

галицького люду. Нова соціальна концепція зумовила утворення молодих

суспільних верств, нових людських типів. Література ж, звісно, миттєво

реагує на життєві подразники, прагне дати адекватну оцінку суспільним

обставинам на художньому тлі. Особливе зацікавлення життям людської

одиниці розширювало тематичний спектр літературної продукції. Поруч з

традиційними персонажами в літературі з’явилися “якісь напівдикі ідіоти,

цигани, жиди, жебраки, арештанти – і всюди спосіб малювання був

однаковий, то значить, не шаблоновий” [10; т.41; с.497]. Отой

“нешаблоновий спосіб малювання” завжди залишався естетичним орієнтиром

для Франка-прозаїка, чинником формування його мови та індивідуального

стилю. А “населення” Франкового “Декамерона” строкате: селяни і сільські

ремісники, робітники та підприємці, міщани й інтелігенти, школярі,

вуличники, в’язні.

 

Питання мовного дизайну, коли йшлося про стилізацію мовлення дійових

осіб для Франка мало виняткову вагу й відобразилось на формі творів

письменника, і в його критичних виступах. Мовний консерватизм і

закомплексованість, на думку І.Франка, псують враження від творчості

окремих обдарованих літераторів. Приміром, високо оцінюючи діяльність

І.Нечуя-Левицького, він картав його за вузькість праці в галузі мови і,

зокрема, за нездатність індивідуалізувати мову персонажів. Зрештою,

проблема мовної некомпетентності, браку мовної інтуїції в літературі

набирала масового характеру, бо більшість українських письменників не

йшла “далі вміння підхопити селянську розмову” [6; с.165]. Виникало

замкнене естетичне коло, вийти за тісні мовні рамки якого, не

наразившись на небезпеку опинитися на вістрі критики, наважувався далеко

не кожен художник слова. Представники старшого покоління письменників із

застереженням ставилися до будь-яких мовних новацій в обсязі художнього

мовлення. Їхню позицію красномовно засвідчує хоча б Панас Мирний, який

не сприймав у тексті “додатки від самого автора таких словечок, яких

народ не вживає”, і був твердо переконаний, що “без їх зовсім би можна

обійтися” [7; с.429].

 

До мовної майстерності І.Франко ставився з великою увагою, не припускав

ігнорації об’єктивних ознак мовлення: “Письменник, у якого нема своєї

індивідуально забарвленої мови, – слабкий письменник, він пише

безбарвно, мляво і не може числити на довшу тривку популярність” [6;

с.153].

 

Проза Франка вражає багатством використаного мовного матеріалу, широкою

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ