UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХудожня спадщина: збірка І.Франка “Із днів журби”: cherchez la femme (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5461
Скачало308
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Художня спадщина: збірка І.Франка “Із днів журби”: cherchez la femme

 

 

Ми вже пробували шукати її, жінку [1], і знайшли: прекрасну,

ексцентричну, загадкову француженку, втілення невичерпної енергії (“живе

срібло”) й непогамовного альтруїзму (беззастережно кидається на захист

скривджених жінок), химерну істоту, що навально, стрімко, раптово, як

спалах блискавки, полонила Франкове серце. Поет мав намір розповісти нам

у циклі “Спомини” про свої “радощі шаленого кохання”, про те, “чим бува

любов, святеє диво” для всіх і чим була одного разу в житті для нього,

та не скінчив своєї сповіді, несподівано обірвавши її в найцікавішому

місці, і то на самому початку, на моменті зустрічі з “французькою

поманою”. А що було далі, ми можемо тільки здогадуватися, про це не

пишеться в жодній, найретельнішій Франковій біографії. Либонь, ніколи не

буде названо ім’я ліричної героїні циклу, де кожна строфа дихає любов’ю

і таємницею. Але що цікаво: тут же, у цьому циклі, серцевинному у збірці

“Із днів журби”, міститься ключ до ще однієї Франкової любовної історії.

У VIII вірші, що починається рядком “Найбільше я людей боявсь тоді”

знаходимо фразу: “О я боявся їх, немов докору, мов зрадженої любки тихих

сліз”, і вона, ця фраза, є знаменною. Це справді ключ, яким можна

спробувати відімкнути ще одну (а може, і єдину, чи, принаймні,

найважливішу) таємницю Франкового серця. Отже, повторимо ще раз, дещо

модифікуючи: “Боявся… докору… зрадженої любки тихих сліз”. Можна

помітити, що фраза розпадається на три компоненти: 1) боявся; 2) докору,

тихих сліз; 3) зрадженої любки. Це могло б мати вигляд такої формули:

 

Боявся (чого?) ? докору, тихих сліз (чиїх?) ? зрадженої любки.

 

Насамперед слід зазначити, що ця формула не має ніякого відношення до

ліричної героїні “Споминів”. Бо, хоч і обірвав раптово поет пісню свого

таємничого кохання, хоч у заключній поезії циклу каже про “чуття важке

та млисте”, про “пестощі короткі, й довгий жаль, надії і зневіри

колихання”, усе ж виразно вияскравлений ліричний портрет

героїні-француженки, такої собі метеликоподібної істоти, екзотичної

пташки, що невідомо як залетіла в нагуєвицький двір, аж ніяк не

сполучається з докорами, тихими сльозами, зрадою. І ніяк не в’яжеться з

ліричною преамбулою love story, що виглядає так:

 

У біднім прозаїчнім тім житті

 

се був момент казочний і кипучий,

 

се був неначе той брильянт блискучий,

 

що хтось знайшов загублений в смітті [5; т.3; с.20].

 

Отож, як бачимо, тут тональність зовсім інша. Рядок про страх перед

тихими сльозами зрадженої любки зовсім з іншої “опери”, він є відлунням

першого циклу, що й дав назву збірці – “Із днів журби”. Весь той цикл –

то справді журба*, самі рефлексії – особисті, філософські, громадські,

всілякі, хоч їх ніби завзято відкидається, але вони є. Нікуди від них не

подінешся, як від олов’яних сірих хмар, що “небозвід весь залягли”:

 

Дарма втомленеє серце

 

б’ється, мов у клітці рись:

 

“Нам тут добре, відпочинем!

 

А ти плач собі й журись [5; т.3; с.7].

 

…Дванадцять віршів суцільних рефлексій. І з них рівно половина – на тему

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ