UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАлегорії і символи “Похорону” (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7199
Скачало382
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Алегорії і символи “Похорону”

 

 

У короткій “Передмові” до поеми І.Франко зазначав, що в сюжет твору він

кладе дещо змодернізовану стару легенду, “лишаючи, зрештою, її основу

незмінену з усіма її алегоріями і символами. Може, стріне мене закид, –

продовжував поет, – що все тут занадто темне і невмотивоване. Що ж,

такий закид буде потроху і оправданий…” [9;т.5; с.54]. М.Возняк,

А.Каспрук, І.Саєнко, Т.Гундорова, Г.Грабович та інші дослідники

по-різному інтерпретували текст цього твору, дошукувалися джерел його

написання.

 

Спокуса й собі зануритися в тайнопис поеми таки переважила – тож подаю

свою візію побаченого.

 

Для точнішого дешифрування езотеризму “Похорону” вдаємося до

контекстуального прочитання – враховуємо Франків доробок останніх

десятиліть ХІХ ст., який і допомагає пролити світло на “занадто темні й

невмотивовані” місця поеми.

 

Давно помічено, що сюжет твору легко розпадається на три частини, які

умовно назвемо так: “Бенкет” (І – Х), “Похорон” (ХІ – ХІІ) та “Епілог”.

Кожну з них можна потрактувати як самодостатній, завершений твір із

специфічними проблематикою, архітектонікою, хронотопом, жанровими

ознаками. Це – тема окремої розмови. Дві перші частини різняться між

собою і рецепторними (сприймальними) характеристиками. Перші рядки

“Бенкету” вражають сліпучими зоровими образами: “Велика зала світлом

(курсив наш.– М.Л.) вся залита. / Горять лампи й ряснії жирандолі, / І

повінь іскор, наче стежка бита, / У дзеркалах великих ллється долі”

[9;т.5; с.55]. Тема світла поступово нагнітається: “стіл довжезний сяє”,

“блиск туалет аж сліпить око кволе”, “горять алмази”, “блиск очей

красунь аж серце коле”.

 

Зорова терапія читача поєднана із слуховою інтенсивністю: “Музика грає,

/ Гримить, то плаче, мов дитина в полі” [9; т.5; с.55]. Рефреном звучать

слова “музики грім”, що йдуть після кожного виголошеного тосту.

“Музичні” образи доповнюються іншими, більш різнорідними:

 

Розмова ллється, клекотить чудове

 

Гудіння, де сотки шумних привітань,

 

Солодкі шепти, срібний усміх, перлове

 

Признання, град уриваних запитань [9; т.5; с.55].

 

Врешті – “Шумно!” Так за допомогою інтенсифікації зорових та слухових

образів створюється картина безтурботного застілля, при якому

“втишається душа, щеза сумління, / Все одиничне тає, пропадає, / Живе

лиш тлум, гуртове сотворіння” [9; т.5; с.55]. Наратор вияснює нам, що

причина бенкету – славетна перемога над грізним ворогом.

 

Але другий розділ – уже контрапунктивний. Змінюється ракурс бачення.

Деміургічна позиція наратора-Мирона поступається місцем “внутрішньому”

погляду. Суб’єктивується “я” наратора, яке водночас опиняється у

внутрішній опозиції до учасників бенкету:

 

Мов Юда той серед синедріону,

 

Котрому він Христа продав на муки,

 

Так я сидів на бенкеті отсьому [9; т.5; с.57].

 

Настрій у Мирона пригнічений, майже депресивний, і передається через

слухові образи. Музика у його сприйнятті – “чортівський регіт”, вона

“реве і душу всю термосить”, скрипка “плаче і голосить”, бас “реве і

помсти просить”. І, врешті, найвища точка градації, коли Мирон подумки

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ