UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМистецтво психологізованого портрета у новелах Василя Стефаника (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5433
Скачало305
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Мистецтво психологізованого портрета у новелах Василя Стефаника

 

 

Усі Стефаникові твори психологічні, але є між ними такі, які зосереджені

на якомусь одному героєві і є або своєрідною замальовкою певного

психологічного стану, або є своєрідним характером-етюдом. Цим вони

відрізняються від образка – сценки. З цього погляду характерне

“Засідання”. Якоюсь мірою тут представлена масова психологія. Адже

спочатку превалює загальний настрій обскурантизму й боягузливості, потім

молодий радний своїм виступом досягає перелому – більшість радних теж

стає на захист бідної вдови.

 

Вже у ранньому творі письменника “У корчмі” виразніше вирізьблювався

характер лише одного із двох співбесідників – Проця. Психологічна

домінанта його характеру – улегливість, писавність, слабохарактерність.

І про це ми дізнаємося з авторського повідомлення вже у першім абзаці:

“Проця жінка била”. Його “сп’янений” друг – Іван – виступає в ролі

консультанта, який радитиме, як виправити цю ваду характеру. Він дає

іронічну оцінку чоловічої улегливості взагалі, але вона в найбільшій

мірі стосується Проця: “Ого, вже най того вола шлях трафить, що го

корова б'є!” [6, с. 40]; “Мой, та же це покаяніє на увесь світ, аби

жінка лупила чоловіка, як коня!” [6, с. 40]. Іван ніби порівнює свій

агресивний характер з Процевим, терпеливо перелічує форми розправ з

такою жінкою аж до найрадикальнішої: “Віострив би-м сокиру на точилі, та

й бих по лікті обрубав” [6, с. 40]. Пасивна вдача Проця виявляється в

тому, що він більше слухає, а говорить постійно Іван, викладаючи своє

грізне й агресивне “поученіє” у захмеленому стані. Іван “драматизує”

своє навчання, імітуючи ступінь зацікавлення справою Проця, як своєю

власною. Ось психологічний портрет учасників діалога: “Проць закашлявся,

аж посинів. Іван поклав оба кулаки в зубі та й гриз. Потім скреготав

зубами на всю коршму” [6, с. 41]. На перший погляд здавалося б, що

переживає більше Іван, ніж Проць. Але він тільки вдає це, демонстративно

гризучи кулаки та скрегочучи зубами. Можливо, прагне інспірувати своїм

грізним виглядом все ще пасивного Проця, що лише “закашлявся, аж

посинів”. Але ота фізіологічна зміна у його вигляді (“посинів”) свідчіть

про глибину реакції на картання його пасивності: (“Плюнути не варт на

такого газду”). Проць прагне перебороти психологічний комплекс своєї

меншовартості. Тому Проць звертається до об'єктивного судді – корчмаря –

з питанням, “чи є такий паруграф, аби жінка чоловіка била”.

 

У глибині душі Проць був би радий, аби “цісар таке право видав, бо це б

оправдало його пасивність: “Руки складу навхрест, а вона най бучкує. Як

право цісарське, то має бути цісарське” [6, с. 42]. Але Проць спроможний

лише на те, щоб спересердя плюнути й горланити на ціле село, йдучи

додому. Він, щоправда, погрожує Іванову науку застосовувати на практиці

– “Але я руки обітну, як вербу підчімхаю”, але все це перекреслює одна

знаменна і промовиста фраза, яка остаточно розкриває характер Проця: “Як

доходив до хати, то замовкав, а на воротях геть затих”. Тут спрацювала

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ